Ты помнишь, Белла - Александр Розенбаум

Ты помнишь, Белла, песню за Херсон?

Прошло сто лет, и я опять освободился,

Все снял казенное, побрился и помылся.

Поставь мне, Белла, на плиту погреть бульон.

Откинь, сестренка, рис и не кричи,

Не мни лицо, присядь на краешек постели.

Возьми цветы, ведь это я на самом деле,

Я сам вошел, ведь ты давала мне ключи.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Как хорошо, что ты еще не села,

Хоть есть к кому придти и дать лавэ,

Сесть на тахту и выпить рюмочку кавэ.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Ну как ты без меня прожить сумела?

Давай споем и сделаем лехаим,

Сегодня не февраль, сегодня, Белла, май.

Ты помнишь, Белла, фраера за ф-но?

Сгорел чудак, беднягу кисой задушили,

Его Сэмен с братвой застукал в спальне Цили,

Не в то со страху лабух выпрыгнул окно.

Ну, а про пушку, что тебе я подарил,

Мне рассказали люди на командировке,

Ее таскать сейчас опасно и неловко,

Ведь с той волыны кто-то Зуба застрелил.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Душа больна, но не заледенела,

И в этом виновата только ты,

На зоне стылой грели о тебе мечты.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Но белое я видел только белым.

А в черном тоже много красоты.

И я любил, но я стрелял и сжег мосты.

Ты помнишь, Белла, опера, что брал

Меня тогда у пьедестала Папы Дюка,

Он сука был, и он, верняк, остался сукой,

И потому большим начальником не стал.

Ну хватит, Белла, это ерунда.

Ведь седина, как говорят, бобра не портит.

Давай накатим, чай поставь, у нас есть тортик…

Скажи мне все, скажи мне мой, скажи мне да.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

А завтра я опять пойду на дело.

Сегодня здесь желаю отдохнуть,

Я не пацан, я не пойду к кому-нибудь.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Душа больна, но не заледенела,

И в этом виновата только ты,

На зоне стылой грели о тебе мечты.

Ти пам'ятаєш, Белло, пісню за Херсоне?

Минуло сто років, і я знову звільнився,

Все зняв казенне, поголився і помився.

Постав мені, Белла, на плиту погріти бульйон.

Відкинь, сестричка, рис і не кричи,

Не думай, присядь на краєчок ліжка.

Візьми квіти, адже це я насправді,

Я сам увійшов, адже ти давала мені ключі.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Як добре, що ти ще не села,

Хоч є до кого прийти і дати лаве,

Сісти на тахту і випити чарочку каве.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Ну як ти без мене прожити зуміла?

Давай заспіваємо і зробимо лехаїм,

Сьогодні не лютий, сьогодні, Белла, травень.

Ти пам'ятаєш, Белла, фраєра за ф-но?

Згорів дивак, бідолаху кисою задушили,

Його Семен із братвою застукав у спальні Цілі,

Не то з страху лабух вистрибнув вікно.

Ну, а про гармату, що тобі я подарував,

Мені розповіли люди на відрядженні,

Її тягати зараз небезпечно і незручно,

Адже з тієї волини хтось Зуба застрелив.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Душа хвора, але не заледеніла,

І в цьому винна тільки ти,

На зони стилої гріли про тебе мрії.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Але біле я бачив тільки білим.

А в чорному теж багато краси.

І я любив, але я стріляв і спалив мости.

Ти пам'ятаєш, Белло, оперо, що брав

Мене тоді у п'єдесталу Папи Дюка,

Він сука був, і він, верняк, залишився сукою,

І тому великим начальником не став.

Ну, вистачить, Белла, це нісенітниця.

Адже сивина, як то кажуть, бобра не псує.

Давай накотимо, чай постав, у нас є тортик ...

Скажи мені все, скажи мені, скажи мені так.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

А завтра я знову піду на справу.

Сьогодні тут бажаю відпочити,

Я не пацан, я не піду до кого-небудь.

Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,

Душа хвора, але не заледеніла,

І в цьому винна тільки ти,

На зони стилої гріли про тебе мрії.