Ты - не Санкт..., Петербург - Александр Розенбаум

За стеной

голоса,

Ночь.

Темно.

…и ты совсем не Санкт.

Разомкни объятья лживых рук,

Петербург.

Отпусти,

не неволь,

Горек стих

над Невой,

И простой мотив, как тихий стон

под мостом.

И в свинцовой воде

Отраженья судеб,

Отсвет чудных глаз

Тех, кого ты любил

И любя погубил —

Было так не раз.

Странная игра,

Ты всегда был прав,

Но любил нас всех до утра,

Только до утра

Всё простит

каземат,

Да не сойти б здесь

с ума.

Опоил травой сердечных мук,

Петербург.

Седина

в голове,

На руках

прожилки синих вен,

Но, мой Бог, тебе принадлежит

наша жизнь.

Ты мой Бог, тебе принадлежит

наша жизнь.

За стіною

голоси,

Ніч.

Темно.

…і ти зовсім не Санкт.

Розімкни обійми брехливих рук,

Петербург.

Відпусти,

не няволя,

Гірко вірш

над Невою,

І простий мотив, як тихий стогін

під мостом.

І в свинцевій воді

Відображення доль,

Відсвіт чудесних очей

Тих, кого ти любив

І любля занапастив —

Було так не раз.

Дивна гра,

Ти завжди мав рацію,

Але любив нас усіх до ранку,

Тільки до ранку

Все пробачить

каземат,

Так не зійти б тут

розуму.

Опив травою серцевих мук,

Петербург.

Сивина

в голові,

На руках

прожилки синіх вен,

Але, мій Бог, тобі належить

наше життя.

Ти мій Бог, тобі належить

наше життя.