Сватовство Сэмена - Александр Розенбаум

В один из дней с улыбкой на губе,

В широком, как шаланда, экипаже

До Лейба, не последнего из граждан,

Доехал Ося, ничего себе.

В горошек «киса» стиснула кадык,

Манжеты только утром как от прачки.

Лейб Маркович почувствовал задых

И слабость членов, как во время качки.

— Лейб Маркович, почту себе за честь

Поздравить Вашу дочь с ангажементом,

Поскольку ей в тугие косы вплесть

Сэмен решился свадебную ленту.

Все знают: Броха хочет жить семьёй,

За это вся Одесса говорит стихами.

Ей будет контрабандное бельё (своё),

Так как насчёт устроить нам лехаим?

Моя контора на себя берёт

Расходы все… в размере половины,

А ежли Вам чего не достаёт (О Боже мой),

Имейте разговор со мной, как с сыном.

Но Ося не закончил пару слов

За то, какая ждёт с Сэменом Броху слава, —

Как сухогруз с тоннажем в шесть пудов

Закрыл все выходы и входы в эту гавань.

— Вы все налётчики, и я вас не люблю,

Она сама себе не знает, что ей делать.

Ты слышишь, Лейб, я им не постелю,

Чтоб эта банда нас потом имела…

Запахло в доме грозовым дождём,

И Ося так сказал: «Мадам Ревекка!

Ну, что Вы расшумелись, как паром,

Я не прошусь к Вам на закорки через реку.

Ну, что Вы расшумелись, как паром,

Я не прошусь к Вам на закорки через реку.

Я этот туз не втёмную сдаю,

Мене Ваш гонор не совсем понятен…

Жиды, на всё недельный срок даю,

Фату вам принесут совместно с платьем.»

Через неделю ребе Израиль

Венчал Сэмена с Брохой в синагоге.

В Одессе в этот день был полный штиль —

Налётчики отплясывали ноги.

Лейб Маркович нажрался, как свинья,

Ревекка тут же отдалась под суматоху.

Жить начала счастливая семья,

Сэмен избил до полусмерти Броху.

В один із днів з усмішкою на губі,

У широкому, як шаланда, екіпажі

До Лейба, не останнього з громадян,

Доїхав Ося, нічого собі.

У горошок «киса» стиснула кадик,

Манжети тільки вранці як від прачки.

Лейб Маркович відчув задих

І слабкість членів, як під час гойдання.

— Лейбе Марковичу, пошту собі за честь

Привітати Вашу дочку з ангажементом,

Оскільки їй у тугі коси вплести

Семен зважився на весільну стрічку.

Всі знають: Броха хоче жити сім'єю,

За це вся Одеса говорить віршами.

Їй буде контрабандна білизна (своя),

Так як щодо влаштувати нам лехаїм?

Моя контора на себе бере

Витрати всі… в розмірі половини,

А якщо Вам чого не достає (О Боже мій),

Майте розмову зі мною, як із сином.

Але Ося не закінчив пару слів

За то, яка чекає із Семеном Броху слава, —

Як суховантаж з тоннажем шість пудів

Закрив усі виходи та входи в цю гавань.

— Ви всі нальотчики, і вас не люблю,

Вона сама собі не знає, що їй робити.

Ти чуєш, Лейбе, я їм не постіль,

Щоб ця банда нас потім мала…

Запахло в будинку грозовим дощем,

І Ося так сказав: «Мадам Ревекка!

Ну, що Ви розшумілися, як пором,

Я не прошусь до Вам на закірки через річку.

Ну, що Ви розшумілися, як пором,

Я не прошусь до Вам на закірки через річку.

Я цей туз не темну здаю,

Мене Ваш гонор не зовсім зрозумілий…

Жиди, на все тижневий термін даю,

Фату вам принесуть разом із платтям.»

Через тиждень ребе Ізраїль

Вінчав Семена з Окрохою в синагозі.

В Одесі цього дня був повний штиль

Нальотчики танцювали ноги.

Лейб Маркович нажерся, як свиня,

Ревекка тут віддалася під метушні.

Жити почала щаслива сім'я,

Семен побив до півсмерті Броху.