Старый конь - Александр Розенбаум

Целовались парочки на лавочках, мимо них,

Королева улицы, ты шла в очках дымчатых.

Водопад золотой лился с плеч,

Унося с собой слух и речь.

Выпустил стрелу свою чудесную Купидон,

Пел в душе моей чуть-чуть надтреснуто баритон.

И слегка кругом шла голова.

Ну, что с того, что мне полста два?

Припев:

А старый конь — он, детка, борозды не портит.

Старый конь «в законе» — он, вообще, не пашет,

Любит он побегать по росе и я за это свой червонец отвисел.

Платьице просвечивало тонкое под дождём.

В подворотне солнца мы с девчонкою подождём.

Запишу телефон — может быть,

Этот вечер ей негде жить.

Двум дворовым псам трамвай звонки давал, рвал стоп-кран,

А я в уме, в какой пойти — прикидывал — ресторан.

Раньше был каждый рад мне кабак,

А нынче на дверях молодняк.

Припев:

А старый конь — он, детка, борозды не портит.

Старый конь «в законе» — он, вообще, не пашет,

Любит он побегать по росе и я за это свой червонец отвисел.

Распалив себя до невозможности — ах, любовь!

-

Я прочёл ей очень осторожный стих из Рембо.

Но ответ просвистел, словно бич:

«Шёл бы ты домой, старый хрыч!»

Припев:

А старый хрыч идёт туда, куда он хочет,

Ведь старый конь «в законе» — где-то он философ.

И если обломалось мне сейчас,

Я знаю точно, будет лучше через час!

И если обломалось мне сейчас,

Я знаю точно, будет лучше через час!

Цілувалися парочки на лавках, повз них,

Королева вулиці, ти йшла в окулярах димчастих.

Водоспад золотий лився з плеч,

Виносячи з собою слух і мову.

Випустив стрілу свою чудову Купідон,

Співав у душі моїй трохи надтріснуто баритон.

І злегка навколо йшла голова.

Ну, що з того, що мені півсто два?

Приспів:

А старий кінь — він, дитинко, борозни не псує.

Старий кінь «у законі» він, взагалі, не оре,

Любить він побігати по росі і за це свій червонець відвисів.

Сукня просвічувала тонке під дощем.

У підворотні сонця ми з дівчинкою почекаємо.

Запишу телефон - може бути,

Цей вечір їй нема де жити.

Двом дворовим псам трамвай дзвінки давав, рвав стоп-кран,

А я в розумі, в який піти прикидав ресторан.

Раніше був кожен радий мені шинок,

А нині на дверях молодняк.

Приспів:

А старий кінь — він, дитинко, борозни не псує.

Старий кінь «у законі» він, взагалі, не оре,

Любить він побігати по росі і за це свій червонець відвисів.

Розпаливши себе до неможливості — ах, кохання!

-

Я прочитав їй дуже обережний вірш з Рембо.

Але відповідь просвистів, мов бич:

«Йшов би ти додому, старий хричу!»

Приспів:

А Старий хрич йде туди, куди він хоче,

Адже старий кінь «у законі» — десь він філософ.

І якщо обламалося мені зараз,

Я знаю точно, буде краще за годину!

І якщо обламалося мені зараз,

Я знаю точно, буде краще за годину!