Снег и метель - Александр Розенбаум

Снег ли, метель вьюжит,

Дай мне тепла в стужу,

Дай быть тебе нужным

Каждый час.

Дай мне глоток света,

Дай мне чуть-чуть лета,

Чтоб луч летал где-то

Возле нас.

Дай мне чуть-чуть воли,

Тяжкой не дай доли,

Дай совладать с болью,

Будь нежна.

И в грозовых бликах

Слышать не дай крика,

Знай, ты мне как никогда нужна!

Чтобы сути трудный путь мой

Полон стал,

Чтоб июль настал

В январе,

Засверкает в нем

Твоей любви кристалл,

Чтоб в огне его мне

Сгореть.

Дай уходить твердо,

Дай быть всегда гордым,

Чтоб в тишине мертвой

Не упасть.

Дай мне мое право

Быть до конца правым

И самого себя

Не украсть.

Дай обрести веру

В то, что приду первым,

Рыси не дай мерной,

Шпоры дай.

Бросить в лицо спеси

Главную дай песню

И в поднебесье ее сыграй.

Чтобы сути трудный путь мой

Полон стал,

Чтоб июль настал

В январе,

Засверкает в нем

Твоей любви кристалл,

Чтоб в огне его мне

Сгореть.

Дай выйти сквозь стену

Из пустоты плена

И над морской пеной

Чайкой взмыть.

Дай мне упасть в волны

На острие молний,

Все в этот миг вспомнить

И забыть.

Дай мне чуть-чуть воли,

Тяжкой не дай доли,

Дай совладать с болью,

Будь нежна.

И в грозовых бликах

Слышать не дай крика,

Знай, ты мне как никогда нужна!

Сніглі, хуртовина в'южить,

Дай мені тепла в холодну,

Дай тобі бути потрібним

Кожну годину.

Дай мені ковток світла,

Дай мені трохи літа,

Щоб промінь літав десь

Біля нас.

Дай мені трохи волі,

Тяжкою не дай частки,

Дай упоратися з боллю,

Будь ласка.

І в грозових відблисках

Чути не дай крику,

Знай, ти мені як ніколи потрібна!

Щоб суті важкий шлях мій

Повний став,

Щоб липень настав

В січні,

Засяє в ньому

Твоєї любові кристал,

Щоб у вогні його мені

Згоріти.

Дай йти твердо,

Дай завжди бути гордим,

Щоб у тиші мертвої

Не впасти.

Дай мені моє право

Бути до кінця правим

І самого себе

Не вкрасти.

Дай здобути віру

Те, що прийду першим,

Риси не дай мірної,

Шпори дай.

Кинути в особу пихи

Головну дай пісню

І в піднебессі її зіграй.

Щоб суті важкий шлях мій

Повний став,

Щоб липень настав

В січні,

Засяє в ньому

Твоєї любові кристал,

Щоб у вогні його мені

Згоріти.

Дай вийти крізь стіну

З порожнечі полону

І над морською піною

Чайкою злетіти.

Дай мені впасти у хвилі

На вістря блискавок,

Все в цю мить згадати

І забути.

Дай мені трохи волі,

Тяжкою не дай частки,

Дай упоратися з боллю,

Будь ласка.

І в грозових відблисках

Чути не дай крику,

Знай, ти мені як ніколи потрібна!