Скрипач ростовский Моня - Александр Розенбаум

1. Скрипач, аидишэ Моня, когда-то бог симфоний,

Играет каждый вечер в ростовском кабаке.

Костюмчик — так, не очень, но чистый, между прочим,

И кое-что в потертом кошельке.

2. Скрипач, аидишэ Моня, скрипач всегда в законе.

Когда задуют ветры, и душу замутит,

Тогда к тебе приду я, и всех как ветром сдует,

И мы споем наш старенький мотив.

ПРИПЕВ: «Здравствуйте, гости!»

— «Ай не надо, ай бросьте!»

—

«Здравствуйте, гости дорогие мои!»

—

«Столик Ваш справа».

— «Моня, бис!

Моня, браво!»

—

«Моня не гордый, Моня пьет на свои».

3. Скрипач, аидишэ Моня, в своих сухих ладонях

Мое ты держишь сердце, как горло держит стих.

Смычком, едва касаясь завитых струн — красавиц,

Грехи мои больные отпусти.

Играй, маэстро Моня, я вечно на перроне,

Я трусь о них, как трется о струны канифоль.

Но каждый раз в вагоне пассажи твои, Моня,

Снимают вмиг мне головную боль.

ПРИПЕВ:

1. Скрипаль, аїдіше Моня, колись бог симфоній,

Грає щовечора в ростовському шинку.

Костюмчик - так, не дуже, але чистий, між іншим,

І дещо в потертому гаманці.

2. Скрипаль, аїдіше Моня, скрипаль завжди в законі.

Коли задують вітри, і душу замутить,

Тоді до тебе прийду я, і всіх як вітром здує,

І ми спаємо наш старенький мотив.

ПРИСПІВ: «Здрастуйте, гості!»

— «Ай не треба, ай киньте!»

-

«Здрастуйте, гості дорогі мої!»

-

"Столик Ваш справа".

—«Моня, біс!

Моня, браво!

-

«Моня не гордий, Моня п'є на свої».

3. Скрипаль, аїдіше Моня, у своїх сухих долонях

Моє ти тримаєш серце, як горло тримає вірш.

Смичком, ледь торкаючись завитих струн - красунь,

Гріхи мої хворі відпусти.

Грай, маестро Моня, я вічно на пероні,

Я трусь про них, як треться про струни каніфоль.

Але щоразу в вагоні пасажі твої, Моню,

Знімають вмить мені головний біль.

ПРИСПІВ: