Шантрапа - Александр Розенбаум

Порою часто все случается вдруг —

будто бы невзначай.

В том-то и дело:

Вроде бы мелочь,

И не велика печаль.

Но эта мелочь превращается в мир,

чувственный и живой:

Смех и обиды,

Запах карбида,

Звон мячей на мостовой.

Я вчера раскопал

Фотографию из детства:

Шантрапа, шантрапа —

Невозможно наглядеться!

Кочегарки труба,

Куст сирени, задний дворик…

Шантрапа, шантрапа —

Как всегда «на зубы"спорит.

Не швартонуться нынче к тем берегам,

скрылась из глаз коса.

Мили морские,

Ветры чужие

Наполняют паруса.

Далекий остров застилает туман

прожитых нами лет,

Старые фильмы

С музыкой стильной —

Только где купить билет?

Это было давно,

Нас Стриженов познакомил,

«КВН"за стеной

И кино в соседнем доме.

В кассы — тучей толпа,

Но не знала отступленья

Шантрапа, шантрапа,

В бой идя за ряд последний.

Шуршит по городу Серега в такси,

Витькой горда страна,

Пашка на флоте,

Умер Сиротин,

А рыжая — моя жена.

Ведет корабль в свой последний приют

верный мне экипаж

Штилем и качкой,

Прошлому с мачты

Семафорит шантрапа.

Учит внука играть

В «колдуны"инфарктник Боря,

В воскресенье с утра

Пал Сергеич лезет в прорубь.

Прав был дворник Степан —

После бани говорил он:

«Быть вам всем, шантрапа,

Шантрапою до могилы.»

Іноді все трапляється раптом—

ніби ненароком.

В тому то й справа:

Начебто дрібниця,

І не великий сум.

Але ця дрібниця перетворюється на світ,

чуттєвий і живий:

Сміх і образи,

Запах карбіду,

Дзвін м'ячів на мостовій.

Я вчора розкопав

Фотографію з дитинства:

Шантрапа, шантрапа —

Неможливо надивитися!

Кочегарки труба,

Кущ бузку, задній дворик.

Шантрапа, шантрапа —

Як завжди «на зуби» сперечається.

Нешвартуватися нині до тих берегів,

зникла з очей коса.

Милі морські,

Вітри чужі

Наповнюють вітрила.

Далекий острів застеляє туман

прожитих нами років,

Старі фільми

З музикою стильною —

Тільки де купити квиток?

Це було давно,

Нас Стриженов познайомив,

«КВН» за стіною

І кіно в сусідньому будинку.

В каси — хмарою натовп,

Але не знала відступи

Шантрапа, шантрапа,

У бій ідучи за останній.

Шуршить містом Серьога в таксі,

Вітькою горда країна,

Пашка на флоті,

Помер Сиротін,

А руда — моя дружина.

Веде корабель у свій останній притулок

вірний мені екіпаж

Штилем і качкою,

Минулому з щогли

Семафорит шантрапу.

Навчає онука грати

У «чаклуни» інфарктник Боря,

У неділю з ранку

Пал Сергійович лізе в ополонку.

Мав рацію двірник Степан—

Після лазні говорив він:

«Бути вам усім, шантрапо,

Шантрапою до могили.»