Санька Котов - Александр Розенбаум

Санька Котов прошёл пол-Европы и в Берлине закончил войну.

Медсанбатами трижды заштопан, долгожданную встретил весну.

Он прошёл от ворот своих Нарвских до чужих Бранденбургских ворот,

И пронёс на погонах сержантских всё, чем Санькин гремит народ.

В лычках трёх — ленинградскую славу, Петроградскую ярость и боль,

Петербургскую гордость державы под обстрелом носил он с собой.

Дрался Саня за слёзы любимой, за зарытый в земле Летний сад,

За любимого города гимн, за родимый свой Ленинград.

Иногда, в тишине на полянке, перед боем, чтоб стать ещё злей,

Вспоминал Саня Котов Фонтанку, как на лодке гонялся по ней.

И вздымалась волна штормовая, и без промаха бил автомат,

И звезда на груди Золотая в полный рост поднимала солдат.

В ночь одну становились друзьями парень с Волги и парень с Невы,

Чтоб наутро, махнувшись часами, разойтись по окопам своим.

Натерялся товарищей Саня — ни сказать, ни пером описать:

С Барнаула, с Одессы, с Рязани — всех не вспомнить и не сосчитать.

Но за всех заплативши с лихвою, он вернулся с победой домой,

Ленинградский прославленный воин, как свой город, опять молодой.

И он рад, что всё в полном порядке, что назло милицейским постам

Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.

Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.

Санька Котов пройшов пів-Європи і в Берліні закінчив війну.

Медсанбатами тричі заштопан, довгоочікувану зустрів весну.

Він пройшов від воріт своїх Нарвських до чужих Бранденбурзьких воріт,

І проніс на погонах сержантських все, ніж Санькін гримить народ.

В личках трьох — ленінградську славу, Петроградську лють і біль,

Петербурзьку гордість держави під обстрілом носив він з собою.

Бився Саня за сльози коханої, за заритий у землі Літній сад,

За улюбленого міста гімн, за свій рідний Ленінград.

Іноді, в тиші на полянці, перед боєм, щоб стати ще злішим,

Згадував Саня Котов Фонтанку, як на човні ганявся по ній.

І здіймалася хвиля штормова, і без промаху бив автомат,

І зірка на грудях Золота в повний зріст піднімала солдатів.

Вночі одну ставали друзями хлопець з Волги і хлопець з Неви,

Щоб на ранок, махнувшись годинами, розійтися по окопах своїм.

Нагубився товаришів Саня — ні сказати, ні пером описати:

З Барнаула, з Одеси, з Рязані — всіх не пригадати і не порахувати.

Але за всіх заплативши з лишком, він вернувся з перемогою додому,

Ленінградський уславлений воїн, як своє місто, знову молодий.

І він рад, що все в повному порядку, що назло міліцейським постам

Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.

Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.