Проводи-ка меня, батя, на войну - Александр Розенбаум

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Да поседлай-ка ты коня да моего.

А я пойду да обниму печаль-жену,

Кабы не быть бы ей вдовой.

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Да, не печалься — ты своё отвоевал.

Ты вон смотри, чтоб сын мой, твой любезный внук,

Не баловал-озорничал.

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Да, не забудь надеть «Георгия» на грудь.

Я тебя, батя, в жаркой сече вспомяну,

Когда в штыки проляжет путь.

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Был «посошок», теперь давай по «стременной»,

А за курганом, коли в поле не усну,

Ещё добавим по одной.

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Да, не серчай, но чует сердце — быть беде,

Ты дай-ка, батя, я в последний раз прильну

Щекою к мокрой бороде.

Ты дай-ка, батя, я в последний раз прильну

Щекою к мокрой бороде.

Ох, проводи-ка меня, батя, да на войну,

Да поседлай-ка ты коня да моего.

А я пойду да обниму печаль-жену,

Кабы не быть бы ей вдовой.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Так, посивлай ти коня та мого.

А я піду та обійму печаль-дружину,

Якби не бути би їй вдовою.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Так, не печалься — ти своє відвоював.

Ти, дивись, щоб син мій, твій любий онук,

Не балував-бешкетував.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Так, не забудь одягнути «Георгія» на груди.

Я тебе, батю, в спекотній січі згадаю,

Коли в багнети проляже шлях.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Був «посошок», тепер давай по «стремній»,

А за курганом, коли в поле не засну,

Ще додамо по одній.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Так, не серчай, але чує серце — бути біді,

Ти дай-но, батю, я останній раз прильну

Щокою до мокрої бороди.

Ти дай-но, батю, я останній раз прильну

Щокою до мокрої бороди.

Ох, проведи-но мене, батьку, так на війну,

Так, посивлай ти коня та мого.

А я піду та обійму печаль-дружину,

Якби не бути би їй вдовою.