Прости меня - Александр Розенбаум

Ты прости, что я не всё отдал,

Из того, что мог,

Что спешил и что не подождал

В суете дорог.

Нам бы лето вместе провести

По грибным местам.

Ты прости меня, мой брат, прости.

Через край устал.

Что имеем, знамо, не храним —

Истина стара.

Неподатливую жизнь-гранит

Маяли с утра.

Ты меня когда-то отпустил

В небо на чуть-чуть.

Ты прости меня, мой брат, прости,

До сих пор лечу.

Плачет небо

Над каналами в зной и стужу.

Ваша светлость,

Это, видно, по вам.

Вечный ребус:

Почему смерть щадит ненужных?

Кто ей дал права?

Просыпаться тяжело от сна,

Трудно было нам.

Только-только подошла весна

К светлым берегам.

Я дорожки к дому замостил,

Топором стучал.

Ты прости меня, мой брат, прости,

Что не так скучал.

Плачет небо

Над каналами в зной и стужу.

Ваша светлость,

Это, видно, по вам.

Вечный ребус:

Почему смерть щадит ненужных?

Кто ей дал права?

Злая шутка этот календарь:

За листком листок…

Поздней ночью отошёл Стендаль,

Ранним утром — Блок.

Сколько Богу надо извести

Непростых ребят?

Ты прости мне брат, что я спасти

Не сумел тебя…

Ти пробач, що я не все віддав,

З того, що міг,

Що поспішав і що не зачекав

В метушні доріг.

Нам би літо разом провести

По грибних місцях.

Ти пробач мені, мій брате, вибач.

Через край утомився.

Що маємо, знамо, не хранимо —

Істина стара.

Неподатливе життя-граніт

Маяли з ранку.

Ти мене колись відпустив

У небо на трохи.

Ти пробач мені, мій брате, пробач,

Досі лікую.

Плаче небо

Над каналами в спеку і стужу.

Ваша світлість,

Це, мабуть, з вас.

Вічний ребус:

Чому смерть шкодує непотрібних?

Хто їй дав права?

Прокидатися важко від сну,

Важко нам було.

Тільки-но підійшла весна

До світлих берегів.

Я доріжки до будинку замостив,

Сокирою стукав.

Ти пробач мені, мій брате, пробач,

Що не так сумував.

Плаче небо

Над каналами в спеку і стужу.

Ваша світлість,

Це, мабуть, з вас.

Вічний ребус:

Чому смерть шкодує непотрібних?

Хто їй дав права?

Злий жарт цей календар:

За листком листок…

Пізньої ночі відійшов Стендаль,

Раннього ранку — Блок.

Скільки Богові треба винищити

Непростих хлопців?

Ти пробач мені брат, що я врятувати

Не зумів тебе…