Посвящение Ю. Кукину - Александр Розенбаум

Ноябрь.

Чтоб от лимана не шмонал нас ветер,

Мы собрались на сход у зятя тети Бети.

Сэмэн собрал, как на пожар,

Кричал, что Кукин — юбиляр

И надо с «мамы"отослать ему приветик.

И вот на случай предстоящей коронации

Сэмэн решил произвести экспроприацию,

Все средства от которой он

Отдаст на мрамор и бетон,

Чтоб Юре с Дюком рядом на века остаться.

И в тот же вечер всколыхнулась вся Одесса,

И фраер Костя не пошел в свою Пересыпь,

И город взят был на «гоп-стоп»,

И ГубЧК не дул в свисток,

Поскольку к Кукину имел он интересы.

Энтузиазм был такой, что дай вам Боже!

Сэмэн кричал: «Братва, давай, кто сколько может!»

Привоз был гордый, точно мэр,

Поскольку шорник из Бендер

На трех коней отдал упряжь из чистой кожи.

Рвались у всех у нас от камушков карманы,

Не купишь мрамора на Юрины «Туманы».

Хотя сказал седой еврей,

Что Кукин выстроит скорей

На те «Туманы"себе памятник желанный.

Но, Боже мой, ведь мы о нем имеем память,

И коль мешает жить Париж — пусть будет с нами.

Уверен Юра, может быть:

На Молдаванке есть, что пить,

И есть, что есть, так приезжай — с тобою станет!

Листопад.

Щоб від лиману не шмонав нас вітер,

Ми зібралися на схід біля тітки Беті.

Семен зібрав, як на пожежу,

Кричав, що Кукін — ювіляр

І треба з «мами» відіслати йому привіт.

І ось на випадок майбутньої коронації

Семен вирішив зробити експропріацію,

Всі засоби від якої він

Віддасть на мармур і бетон,

Щоб Юре з Дюком поруч на віки залишитися.

І в того ж вечір сколихнулася вся Одеса,

Іфраєр Костя не пішов у свій Пересип,

І місто взято було на «гоп-стоп»,

І ГубЧК не дув у свисток,

Оскільки до Кукіна мав він інтереси.

Ентузіазм був такий, що дай Боже!

Семен кричав: "Братва, давай, хто скільки може!"

Привіз був гордий, наче мер,

Оскільки шорник із Бендер

На трьох коней віддав упряж із чистої шкіри.

Рвалися у всіх у нас від камінчиків кишені,

Не купиш мармуру на Юрини «Тумани».

Хоча сказав сивий єврей,

Що Кукін збудує швидше

На ті «Тумани" собі пам'ятник бажаний.

Але, Боже мій, адже ми маємо пам'ять,

І коли заважає жити Париж, нехай буде з нами.

Впевнений Юрко, можливо:

На Молдаванці є, що пити,

І є, що є, так приїдь — з тобою стане!