Посвящение посвящающим - Александр Розенбаум

А как помер соловей с криком: «Падлы вы!" —

Так слетелись воробьи, гарь лампадная.

Порасселся на шестках гость непрошенный

На поминках поклевать хлеба крошево.

Что ж вы, соколы, в пуху оборзевшие,

На едином на духу песни спевшие?

Зачирикали теперь, ох и твари вы,

Непродажного его отоварили.

Да как ловко, со слезой да с картинками:

Вот он с бабой, да мотив между снимками.

Потрясли худым крылом у проектора,

Почирикали чуть-чуть и уехали.

Обложили свои чресла подушками —

Не дай Бог упасть из дела верного,

А уж поверьте, как чирикали Пушкину,

Ну, а песню-то сложил только Лермонтов.

Вот вы скажете: «А ты, ты что делаешь?»

А я так, граждане, скажу: «Наболело ведь!

Вот не лили б воробьи слез за тризною,

Я б пера не заточил, да ни в жизни бы!»

А як помер соловей з криком: «Падли ви!»

Так злетілися горобці, гар лампадна.

Порозсідався на шістках гість непроханий

На поминках поклювати хліба кришково.

Що ж ви, соколи, в пуху обшарпані,

На єдиному на духу пісні, що заспівали?

Зачерікали тепер, ох і тварини ви,

Непродажного його отоварили.

І як спритно, зі сльозою і з картинками:

Ось він з бабою, так мотив між знімками.

Потрясли худим крилом у проектора,

Почірікали трохи і поїхали.

Обклали свої стегна подушками —

Не дай Бог впасти зі справи вірного,

А уж повірте, як цвірінькали Пушкіну,

Ну, а пісню-то склав тільки Лермонтов.

Ось ви скажете: «А ти, ти що робиш?»

А я так, громадяни, скажу: «Наболіло ж!

От не лили б горобці сліз за тризною,

Я б пера не заточив, так ні в життя б!»