Попутчик - Александр Розенбаум

Жизнь моя — лапта:

Ловят всё да бьют.

Протяну ноздрёй кичмана запах.

Я страну топтал

С севера на юг,

А с востока иногда на запад.

Вышел на стерню,

Стопорнул «КамАЗ»,

С ксивою моей не до фасона.

«Дури"нагоню —

И в кайф мне дерибас

Русского немытого шансона.

А с окна,

Глянь, она.

Хочешь — на,

Оба-на.

Я ещё не заработал

Ни на бусы, ни на боты,

Но спасибо за заботу,

Родина.

Ляжем — не уснём,

Сил невпроворот:

Поднатужусь — разогну подкову.

Как-то тёплым днём

Падал я в Ростов,

А свалился в КПЗ Тамбова.

А генерал

Угрожал,

А провожал —

Руку жал.

Он ведь тоже с пухлой рожей.

Вор вору всегда поможет.

Я от «кума" —

Он из Думы убежал.

Закружит в вальсе, ух, девчонку матрос

На гнутых пальцах толковать — не вопрос.

Но где их взять, когда по жизни прошла

Мимо ствола бензопила?

Оголодает пёс, сорвётся с цепи.

Покуда рос, не до жратвы, чаще пил.

Но домовина мне не светит пока,

Держит стакан рука.

Жизнь моя — лапта:

Не попал — продул.

Чаще «до свиданья», реже «здрасте».

Я страну топтал

С горя на беду,

А с похмелья иногда на счастье.

Закружит в вальсе, ух, девчонку матрос

На гнутых пальцах толковать — не вопрос.

Но где их взять, когда по жизни прошла

Мимо ствола бензопила?

Оголодает пёс, сорвётся с цепи.

Покуда рос, не до жратвы, чаще пил.

Но домовина мне не светит пока,

Держит стакан рука.

Життя моє — лапта:

Ловлять все так і б'ють.

Простягну ніздрею кичмана запах.

Я країну топтав

З півночі на південь,

А з сходу іноді на захід.

Вийшов на стерню,

Зупинив «КамАЗ»,

З ксивою моєю не до фасону.

«Дурі» наздожену —

І в кайф мені дерибас

Російського немитого шансону.

А с вікна,

Глянь, вона.

Хочеш — на,

Обидва на.

Я ще не заробив

Ні на буси, ні на боти,

Але дякую за турботу,

Вітчизна.

Ляжемо — не уснемо,

Сил безліч:

Понатужусь - розігну підкову.

Якось теплим днем

Падав я в Ростов,

А звалився в КПЗ Тамбова.

А генерал

Погрожував,

А провожав —

Руку тиснув.

Він теж з пухкою пикою.

Злодій злодії завжди допоможе.

Я від «кума» —

Він з Думи втік.

Закрутить у вальсі, ух, дівчисько матрос

На гнутих пальцях тлумачити — не питання.

Але де їх взяти, коли по житті пройшла

Повз стовбур бензопила?

Зголодніє пес, зірветься з ланцюга.

Поки ріс, не до жертви, частіше пив.

Але домовина мені не світить поки,

Тримає склянку рука.

Життя моє — лапта:

Не потрапив — продул.

Частіше «до побачення», рідше «здрасте».

Я країну топтав

З горя на біду,

А з похмілля іноді на щастя.

Закрутить у вальсі, ух, дівчисько матрос

На гнутих пальцях тлумачити — не питання.

Але де їх взяти, коли по житті пройшла

Повз стовбур бензопила?

Зголодніє пес, зірветься з ланцюга.

Поки ріс, не до жертви, частіше пив.

Але домовина мені не світить поки,

Тримає склянку рука.