Подзаборная струна - Александр Розенбаум

Как на гриф резной

Натянись струной.

Захлестнись петлей за колок.

Зазвенит нутро,

Да не серебром —

Песни той острог не далек.

На струну-металл

Жила навита,

Дождь ее хлестал — не жалел.

Жила, ох тонка,

Лопнув, охнула,

И развилась судьба, мой удел.

А как лопнула,

Дверью хлопнула,

Будто в лоб дала, в бровь и в глаз.

Будто невзначай

Боль мою зачав,

Будто закричав в первый раз.

Снова на дворе

Сердце надвое,

Я год за два ел — довела.

Заневестились

Струны песнями,

А моя вдовой померла.

И оборвана,

Подзаборная

Пьянь задорная, похмели.

Поцелуй взасос,

Иисус Христос,

Злым распятьем губы мои.

Як на гриф різьблений

Натягни струною.

Захлинусь петлею за колок.

Задзвенить нутро,

Так не сріблом —

Пісні той острог не далекий.

На струну-метал

Жила навита,

Дощ її — хвилював — не шкодував.

Жила, ох тонка,

Лопнувши, охнула,

І розвинулася доля, моя доля.

А як лопнула,

Двері грюкнули,

Наче в лоб дала, в бров і в очі.

Ніби ненароком

Біль мій почав,

Ніби закричавши вперше.

Знову на дворі

Серце надвоє,

Я рік за два їли довела.

Заневестились

Струни піснями,

А моя вдовою померла.

І обірвана,

Підзабірна

П'янь задерикувата, похмелі.

Поцілунок взасос,

Ісус Христос,

Злим розп'яттям мої губи.