Подмосковное танго - Александр Розенбаум

Листопад Подмосковья прозрачен и чист,

Облака над Коломенским плачут.

И над старой Лосинкой тоже кружится лист,

Точно так же, да только иначе.

Здесь, в кленовом багрянце, в осеннем огне,

Колоколенки Марьиной рощи.

И поэтому нынче привиделся мне

Полуночный московский извозчик.

Я надену обручальное кольцо

Из бульваров Чистопрудных да Тверских,

Расцелую Богородицы лицо

И напьюсь воды с Москва-реки.

Детским смехом пусть Сокольники звенят.

На воре сегодня шапка не горит,

Сам себя украл я, сам себе не рад,

Так уж вышло, мама, что ни говори.

Среднерусская осень гуляет в садах,

И «Славянка"прощается с нами.

Осень волосы косит мальчишкам всегда,

Разлучая девчат с пацанами.

Во дворах тенистых перебор гитар

Мне напомнит юность-молодость мою.

Да что там молодость, ведь я еще не стар

И любую песню подпою.

Струны рви, замоскворецкая братва,

Сколько порвано их на твоем веку.

Да я один пятьсот серебряных порвал,

И, даст Бог, еще чуть-чуть порву.

Вот и все.

До свиданья, родная земля,

Я продолжу еще эту повесть.

Три вокзала твоих навсегда для меня

Веры свет и надежда с любовью.

Я надену обручальное кольцо

Из бульваров Чистопрудных да Тверских,

Расцелую Богородицы лицо

И напьюсь воды с Москва-реки.

Детским смехом пусть Сокольники звенят.

На воре сегодня шапка не горит,

Сам себя украл я, сам себе не рад,

Так уж вышло, мама, что ни говори.

Листопад Підмосков'я прозорий і чистий,

Хмари над Коломенським плачуть.

І над старою Лосінкою теж крутиться лист,

Так само, так, тільки інакше.

Тут, в кленовому багрянці, в осінньому вогні,

Дзвоники Мар'їного гаю.

І тому нині здався мені

Опівнічний московський візник.

Я одягну обручку

З бульварів Чистопрудних та Тверських,

Розцілую Богородиці обличчя

І нап'юся води з Москва-ріки.

Дитячим сміхом нехай Сокільники дзвенять.

На злоді сьогодні шапка не горить,

Сам себе вкрав я, сам собі не радий,

Так уже вийшло, мамо, що не кажи.

Середньоросійська осінь гуляє в садах,

І «Слов'янка» прощається з нами.

Осінь волосся косить хлопчикам завжди,

Розлучаючи дівчат з пацанами.

У дворах тінистих перебір гітар

Мені нагадає юність-молодість мою.

Так що там молодість, адже я ще не старий

І любу пісню підспівую.

Струни рви, замоскворецька братва,

Скільки порвано їх на твоєму віці.

Так я один п'ятсот срібних порвал,

І, дасть Бог, ще трохи порву.

От і все.

До побачення, рідна земля,

Я продовжу ще цю повість.

Три вокзали твоїх назавжди для мене

Віри світло і надія з любов'ю.

Я одягну обручку

З бульварів Чистопрудних та Тверських,

Розцілую Богородиці обличчя

І нап'юся води з Москва-ріки.

Дитячим сміхом нехай Сокільники дзвенять.

На злоді сьогодні шапка не горить,

Сам себе вкрав я, сам собі не радий,

Так уже вийшло, мамо, що не кажи.