Песня коня цыганских кровей - Александр Розенбаум

Песня коня цыганских кровей

-Чтоб ветра тебя, сынок, знали,

Только воле верь — нельзя верить

Тем, кто наземь нас, коней, валит, —

Мне наказывал старик-мерин.

И от слов тех — по ноздрям трепет,

Я табунщика с себя сбросил

И увел коней домой, в степи,

Хоть в степях и холодна осень.

Ай-яй, скачи, скачи,

Ковылями жеребята нагуляют силу.

Ай-яй, скачи, скачи,

Без седла и недоуздка,

Ай-яй, скачи, скачи,

Я не мерин, а моя гнедая — не кобыла.

Ай-яй, скачи, скачи.

Воля мыла на боках стоит!

И храпит табун, собой загнан.

Нам, коням, негоже спать в стойлах,

Нам свободы подавай запах!

Не успели подковать люди…

Без подков оно куда проще.

Перемелется — мука будет…

…Да муки нам не возить больше!

Ай-яй, скачи, скачи,

То не пуля кровь мою наружу отворила.

Ай-яй, скачи, скачи,

Я тавро зубами выгрыз!

Ай-яй, скачи, скачи,

Наконец-то моя шкура от клейма остыла.

Ай-яй, скачи, скачи.

В табуне моём добры кони

И лошадки хороши, жарки.

Под копытами земля стонет…

Истоптали всю её.

Жалко!

Пена розовая с губ — в морды,

Взбунтовалось что-то там в лёгких.

А табунщики — народ гордый,

И аркан у них такой лёгкий.

Ай-яй, скачи, скачи,

Ковылями жеребята нагуляют силу.

Ай-яй, скачи, скачи,

Без седла и недоуздка…

Пісня коня циганської крові

-Щоб вітру тебе, синку, знали,

Тільки волі вір — не можна вірити

Тим, хто додолу нас, коней, валить, —

Мені карав старий-мерин.

І від слів тих — по ніздрях трепет,

Я табунника з себе скинув

І відвів коней додому, в степу,

Хоч у степах і холодна осінь.

Ай-яй, скачі, скачі,

Ковилами лошата нагуляють силу.

Ай-яй, скачі, скачі,

Без сідла і недолуга,

Ай-яй, скачі, скачі,

Я не мерин, а моя гніда — не кобила.

Ай-яй, скачі, скачі.

Воля мила на боках стоїть!

І хропить табун, собою загнаний.

Нам, коням, не годиться спати в стійлах,

Нам свободи подавай запах!

Не встигли підкувати люди…

Без підків воно куди простіше.

Перемелиться — борошно буде…

…Та муки нам не возити більше!

Ай-яй, скачі, скачі,

То не куля кров мою назовні відчинила.

Ай-яй, скачі, скачі,

Я тавро зубами вигриз!

Ай-яй, скачі, скачі,

Нарешті моя шкура від клейма охолола.

Ай-яй, скачі, скачі.

У табуні моєму добрі коні

І конячки гарні, смаження.

Під копитами земля стогне...

Витоптали всю її.

Жаль!

Піна рожева з|губ| в морди,

Збунтувалося щось там у легких.

А табунники — народ гордий,

І аркан у них такий легкий.

Ай-яй, скачі, скачі,

Ковилами лошата нагуляють силу.

Ай-яй, скачі, скачі,

Без сідла і недолуга…