От звонка до звонка - Александр Розенбаум

От звонка до звонка я свой срок отсидел, отмотал по таежным делянкам.

Снег щипал мне лицо, ветер вальсы мне пел, мы с судьбою играли в орлянку.

Снег щипал мне лицо, ветер вальсы мне пел, мы с судьбою играли в орлянку.

Ноги раз рисовал, по пути кассу взял, только Кланечки не было дома.

И у двери меня старшина повязал по наколке ее управдома.

И у двери меня старшина повязал по наколке ее управдома.

А когда он меня через город повел руки за спину, как по бульвару,

Среди шумной толпы увидел ее, понял сразу, что зек ей не пара.

Среди шумной толпы увидел ее, понял сразу, что зек ей не пара.

Ноги длинные, ах, эти брови вразлет!

Что с того, что я МАЗ поднимаю?

Ей же нужен английский лорд или тот, что в мгновениях играет.

И пошел я к себе в Коми АССР по этапу в специальном вагоне,

Сигаретку подвесив на ихний манер, не ищите меня в Вашингтоне.

Сигаретку подвесив на ихний манер, не ищите меня в Вашингтоне.

От звонка до звонка я свой срок отсидел, отмотал по таежным делянкам.

Снег щипал мне лицо, ветер вальсы мне пел, мы с судьбою играли в орлянку.

Снег щипал мне лицо, ветер вальсы мне пел, мы с судьбою играли в орлянку.

Від дзвінка до дзвінка я свій термін відсидів, відмотав по тайгових ділянках.

Сніг щипав мені обличчя, вітер вальси мені співав, ми з долею грали в орлянку.

Сніг щипав мені обличчя, вітер вальси мені співав, ми з долею грали в орлянку.

Ноги раз малював, по шляху касу взяв, тільки Кланечки не було вдома.

І у двері мене старшина пов'язав по наколці її управдома.

І у двері мене старшина пов'язав по наколці її управдома.

А коли він мене через місто повів руки за спину, як по бульвару,

Серед шумного натовпу побачив її, зрозумів відразу, що зек їй не пара.

Серед шумного натовпу побачив її, зрозумів відразу, що зек їй не пара.

Ноги довгі, ах, ці брови врозліт!

Що з того, що я МАЗ піднімаю?

Їй же потрібен англійський лорд або той, що в миттєвостях грає.

І пішов я до себе в Комі АРСР по етапу в спеціальному вагоні,

Сигаретку підвісивши на їхній манер, не шукайте мене у Вашингтоні.

Сигаретку підвісивши на їхній манер, не шукайте мене у Вашингтоні.

Від дзвінка до дзвінка я свій термін відсидів, відмотав по тайгових ділянках.

Сніг щипав мені обличчя, вітер вальси мені співав, ми з долею грали в орлянку.

Сніг щипав мені обличчя, вітер вальси мені співав, ми з долею грали в орлянку.