Осень - Александр Розенбаум

Пусть осень не кончается и пусть земля отчается

Примерить платье белое, что ей зимою сделали,

Сплели из снежных кружев снегири.

Любовь мою последнюю за слухами да сплетнями

Ты, осень, разгляди и сбереги.

Пусть осень не кончается, в ней счастье повстречается.

Два голубя в дом каменный, твой белый, мой подраненный,

Влетели — заколдованный был дом.

Завяла крона — ствол руби, согрелись в доме голуби

И свили в нём из веточек гнездо.

Ночь разорвали сполохи, в любви сгорели голуби,

В неё сердцами бросившись, увять не дали осени,

Чтоб наш цветок зимою не погиб.

Любовь мою последнюю за слухами да сплетнями

Ты, осень, разгляди и сбереги.

Нехай осінь не закінчується і нехай земля зневіриться

Приміряти сукню білу, що їй зимою зробили,

Сплели зі снігових мережив снігурі.

Любов мою останню за слухами та плітками

Ти, осінь, розглянь і збережи.

Нехай осінь не закінчується, у ній щастя зустрінеться.

Два голуби в кам'яний будинок, твій білий, мій поранений,

Влетіли — зачарований був будинок.

Зав'яла крона - стовбур рубай, зігрілися в будинку голуби

І звили в ньому з гілочок гніздо.

Ніч розірвали сполохи, в любові згоріли голуби,

У неї серцями кинувшись, ув'яти не дали осені,

Щоб наша квітка взимку не загинула.

Любов мою останню за слухами та плітками

Ти, осінь, розглянь і збережи.