Окстись - Александр Розенбаум

Ягода цветёт малина, а до сада не дойти,

И душа моя взмолилась: «На свободу отпусти».

Эх, выкатывайте бочку!

Сила есть, а мочи нет:

За три месяца ни строчки, за три года — десять лет.

Припев:

Окстись, в чужие сани не садись и на чужой кусок, браток, не разевай роток.

Окстись, наверх — ещё не значит ввысь, там наверху чуть в бок, браток,

— летит в лицо сапог.

Душу отпущу на волю, пусть гуляет да поёт:

«Полем, полем, белым полем», — там судьба моя живёт.

Разорву, как встарь, рубаху, выну сердце из груди

И голову сложу на плаху, тут и муха не гуди.

Припев:

Окстись, с небес на землю опустись, из ручейка глоток, браток, тебя спасти бы

смог.

Окстись, дана нам ненадолго жизнь — ты не забудь про то, браток,

когда настанет срок.

Во дворце вдали от Бога, ох, как было нелегко.

На лежнёвую дорогу выйду, как на крестный ход.

Вместо свечки топорище да двуручная пила,

От добра добра не ищут — вот такие, брат, дела.

Припев:

Окстись, назло тугим ветрам не гнись, они, ветра, всегда с утра,

а ты ночей держись.

Окстись, с ночами горем поделись, они поймут и отдадут тебе твою звезду.

Ягода цветёт малина, а до сада не дойти,

И душа моя взмолилась: «На свободу отпусти».

Эх, выкатывайте бочку!

Сила есть, а мочи нет:

За три месяца ни строчки, за три года — десять лет.

Припев:

Окстись, в чужие сани не садись и на чужой кусок, браток, не разевай роток.

Окстись, наверх — ещё не значит ввысь, там наверху чуть в бок, браток,

— летит в лицо сапог.

Окстись, с небес на землю опустись, из ручейка глоток, браток, тебя спасти бы

смог.

Окстись, дана нам ненадолго жизнь — ты не забудь про то, браток,

когда настанет срок.

Окстись, дана нам ненадолго жизнь — ты не забудь про то, браток,

когда настанет срок.

Ты не забудь про то, браток, когда настанет срок.

Ягода цвіте малина, а до саду не дійти,

І душа моя благала: «На свободу відпусти».

Ех, викочуйте бочку!

Сила є, а сили немає:

За три місяці ні рядки, за три роки— десять років.

Приспів:

Окстися, в чужі сани не сідай і на чужий шматок, братку, не роззявай рота.

Окстися, нагору — ще не означає вгору, там нагорі трохи вбік, братку,

—летить у обличчя чобіт.

Душу відпущу на волю, нехай гуляє та співає:

«Полем, полем, білим полем»,— там моя доля живе.

Розірву, як старий, сорочку, вийму серце з грудей

І голову складу на плаху, тут і муха не гуди.

Приспів:

Окстися, з небес на землю опустись, з ручка ковток, братку, тебе врятувати би

зміг.

Окстися, дане нам ненадовго життя — ти не забудь про те, братку,

коли настане термін.

У палаці далеко від Бога, ох, як було нелегко.

На лежневу дорогу вийду, як на хресний хід.

Замість свічки сокира та дворучна пилка,

Від добра добра не шукають — ось такі, брате, справи.

Приспів:

Окстися, на зло тугим вітрам не гнись, вони, вітру, завжди зранку,

а ти ночів тримайся.

Окстися, з ночами горем поділися, вони зрозуміють і віддадуть тобі твою зірку.

Ягода цвіте малина, а до саду не дійти,

І душа моя благала: «На свободу відпусти».

Ех, викочуйте бочку!

Сила є, а сили немає:

За три місяці ні рядки, за три роки— десять років.

Приспів:

Окстися, в чужі сани не сідай і на чужий шматок, братку, не роззявай рота.

Окстися, нагору — ще не означає вгору, там нагорі трохи вбік, братку,

—летить у обличчя чобіт.

Окстися, з небес на землю опустись, з ручка ковток, братку, тебе врятувати би

зміг.

Окстися, дане нам ненадовго життя — ти не забудь про те, братку,

коли настане термін.

Окстися, дане нам ненадовго життя — ти не забудь про те, братку,

коли настане термін.

Ти не забудь про те, братку, коли настане термін.