Охота на волков - Александр Розенбаум

Жарких костров развесёлый треск,

Руки тяжёлые над огнём.

Оцепенел и пригнулся лес,

Стаю волков обложили в нём.

Серые мечутся меж берёз,

Прячут детей, зарывают в снег,

И в ошалевших глазах вопрос:

«Что же ты делаешь, Человек?»

Припев:

Вот и всё.

Приходит смертный час,

Тот жуткий час, когда вся жизнь — сплошная боль.

Снег несёт, о, если б он их спас!

Но этот день не станет другой судьбой.

Кружит матёрый, здесь главный — он,

Чует, вот-вот начнут стрелять.

Но на флажки не пойти — закон,

Лучше под пули — учила мать.

Лучше под пули, ощерив пасть,

Молча.

За горло.

С разбегу.

В грудь.

Лапами.

Сильно.

Подмять.

Упасть.

Может, и вырвется кто-нибудь.

Припев:

Кто-нибудь… Всё уже страшный круг,

Давным-давно на спуск жадно палец лёг.

Кто-нибудь… Пусть это будет друг,

Он допоёт, когда голос мой уснёт.

Цепи смыкаются.

Крики.

Смех.

Запах железа.

Собачий лай.

Волка — не лебедя, лебедя — грех.

Волк — он разбойник, его — стреляй.

След, словно пеленг, он на ветру,

И, заглянув в поднебесия синь,

Холода грудью вожак глотнув,

Прыгнул — как проклял, прыгнул — как проклял — что было сил.

Припев:

Ветра свист, опять им повезло,

Ударил гром, и палевый бок в крови.

Жизнь, прости… Прости людей за зло,

Дай время им себя научить любви.

Жизнь, прости… Прости людей за зло,

Дай время им себя научить любви.

Дай время им себя научить любви.

Гарячих вогнищ веселий тріск,

Руки важкі над вогнем.

Заціпенів і пригнувся ліс,

Зграю вовків обклали в ньому.

Сірі кидаються між берез,

Ховають дітей, заривають у сніг,

І в ошалених очах питання:

«Що ти робиш, Людино?»

Приспів:

От і все.

Приходить смертна година,

Та жахлива година, коли все життя — суцільний біль.

Сніг несе, о, якщо б він їх врятував!

Але цей день не стане іншою долею.

Кружить матір, тут головний — він,

Чує, ось-ось почнуть стріляти.

Але на прапорці не піти — закон,

Краще під кулі — вчила мати.

Краще під кулі, ощерівши пащу,

Мовчки.

За горло.

З розбігу.

В груди.

Лапами.

Сильно.

Підім'яти.

Впасти.

Може, і вирветься хтось.

Приспів:

Хто-небудь ... Все вже страшне коло,

Давним-давно на спуск жадібно палець ліг.

Хто-небудь ... Нехай це буде друг,

Він доспіває, коли голос мій засне.

Ланцюги стуляються.

Крики.

Сміх.

Запах заліза.

Собачий гавкіт.

Вовка — не лебедя, лебедя — гріх.

Вовк - він розбійник, його - стріляй.

Слід, немов пеленг, він на вітрі,

І, зазирнувши в піднебесся синь,

Холода грудьми ватажок ковтнув,

Стрибнув, як прокляв, стрибнув, як прокляв, що було сил.

Приспів:

Вітру свист, знову їм пощастило,

Вдарив грім, і палевий бік у крові.

Життя, пробач… Пробач людей за зло,

Дай час їм себе навчити любові.

Життя, пробач… Пробач людей за зло,

Дай час їм себе навчити любові.

Дай час їм себе навчити любові.