Очередь у магазина - Александр Розенбаум

Встретились у магазина, встали в очередь,

Ждут на праздники престольные гостей.

У неё растут два сына, у него — две дочери,

Да вот общих не послал Господь детей.

Улыбнулись, побледнели, почеломкались.

— Как дела?

— Да всё норамльно.

Что с тобой?

Потолстели, поседели, ногти ломкие,

А в глазах всё то же: горечь и любовь.

Шум толпы застышим эхом, время замерло —

Нет, скорее, повернуло время вспять.

…Он на практику поехал, у неё — экзамены,

И та ночь, в которой не хотелось спать.

И сороки-продавщицы за прилавками

Затрещали — ну не интересно им!

Он хотел пойти напиться, ей бы — сладкого,

Да вот ноги будто к полу приросли.

А как здорово в «Спящей красавице»

По бумаге летало перо.

Только в жизни не часто встречаются

Эти сказочки Шарля Перро.

И бросая в сумку жуть полукопчёную,

Он вдруг понял, что осталось жить чуть-чуть,

И что, в общем, не при чём жена с девчонками,

Просто не к тому ходил, дурак, врачу.

И у кассы, кошелёк свой дерматиновый

Разрывая нервно, думала она:

В том, что мужа своего звала скотиною,

Исключительно её самой вина.

А как здорово в «Спящей красавице»

По бумаге летало перо.

Только в жизни не часто встречаются

Эти сказочки Шарля Перро.

Зустрілися біля магазину, стали в чергу,

Чекають на свята престольні гостей.

У неї ростуть два сини, у нього дві доньки,

Так ось спільних не послав Господь дітей.

Посміхнулися, зблідли, поцокали.

- Як справи?

— Так все норамльно.

Що з тобою?

Погладшали, посивіли, нігті ламкі,

А в очах все те: гіркоту і любов.

Шум натовпу застиглим луною, час завмерло —

Ні, швидше, повернуло час.

…Він на практику поїхав, у  неї — іспити,

І та ніч, у якій не хотілося спати.

І сороки-продавщиці за прилавками

Затріщали - ну - не цікаво їм!

Він хотів піти напитися, їй би солодкого,

Так, ось ноги ніби до підлоги приросли.

А як здорово в «Сплячій красуні»

По папері літало перо.

Тільки в житті не часто зустрічаються

Ці казочки Шарля Перро.

І кидаючи в сумку жах напівкопчену,

Він раптом зрозумів, що залишилося жити трохи,

І що, загалом, не при чому дружина з дівчатками,

Просто не тому ходив, дурень, лікарю.

І у каси, гаманець свій дерматиновий

Розриваючи нервово, думала вона:

В тому, що чоловіка свого звала худобою,

Виключно її самої вина.

А як здорово в «Сплячій красуні»

По папері літало перо.

Тільки в житті не часто зустрічаються

Ці казочки Шарля Перро.