Ночной разговор - Александр Розенбаум

Мы с сердцем нынче смерти не боимся:

Уйдем в небыть на раз по счёту «три».

Давай, Господь, с тобой договоримся:

Ты либо дай мне жизнь, либо забери.

Кончай, Отец, со мной играться в прятки,

Коль что не так, возьми да вразуми!

Я не прошу, чтоб было всё в порядке,

Но дай чуть-чуть покоя, чёрт возьми.

Товарищ Бог!

Господ пока не знаю…

Но ты и так по жизни Господин.

Я в эти игры с детства не играю,

Не помню даже, как конём ходить.

А Ты, как первоклашка, в самом деле,

Замучил, как учителку, страну.

Семь пятниц у Тебя в одной неделе,

А мы желаем, Господи, одну.

Живу я жизнь, вроде, не напрасно,

Но как Тебя прикажешь понимать?

Снаряды рвутся там, где не опасно,

Так лучше по сознанке воевать.

Ты мне скажи, а есть такое место,

Где тишина раскалывает мозг?

Хочу туда.

А мимо мест известных

Хочу, Господь, чтоб Ты меня пронёс.

Ты знаешь, Батя, я уже не мальчик.

Зачем держать меня за дурака?

То мордой возишь прямо по асфальту,

То в смокинге несёшь за облака.

Терплю асфальт и ненавижу смокинг,

Ему бы ярким пламенем гореть.

И мне противно жить под «Modern Talking»,

Хочу, Господь, под «битлов» помереть.

Ми з серцем нині смерті не боїмося:

Підемо в небути на раз за рахунком «три».

Давай, Господи, з тобою домовимося:

Ти або дай мені життя, або забери.

Кончай, Батьку, зі мною гратися в хованки,

Якщо не так, візьми та зрозумій!

Я не прошу, щоб було все в порядку,

Але дай трохи спокою, чорт візьми.

Товаришу Бог!

Господь поки не знаю…

Але ти й так по життя пан.

Я в ці ігри з дитинства не граю,

Не пам'ятаю навіть, як конем ходити.

А Ти, як першокласник, насправді,

Замучив, як учительку, країну.

Сім п'ятниць у Тебе в одного тижня,

А ми бажаємо, Господи, одну.

Живу я життя, начебто, недаремно,

Але як Тебе накажеш розуміти?

Снаряди рвуться там, де безпечно,

Так краще за свідомістю воювати.

Ти мені скажи, а є таке місце,

Де тиша розколює мозок?

Хочу туди.

Крім місць відомих

Хочу, Господи, щоб Ти мене проніс.

Ти знаєш, Батю, я вже не хлопчик.

Навіщо тримати мене за дурня?

То мордою возиш прямо по асфальту,

То в смокінгу несеш за хмари.

Терплю асфальт і ненавиджу смокінг,

Йому би яскравим полум'ям горіти.

І мені гидко жити під «Modern Talking»,

Хочу, Господи, під «бітлів» померти.