Нинка - Александр Розенбаум

Нинка, как картинка, с фраером гребёт.

Дай мне, Керя, финку, я пойду вперёд.

Поинтересуюсь: «А что это за кент?

Ноги пусть рисует, Нинка, это мент, я знаю.»

Усики блатные, ручка крендельком,

Галифе штабные серые на нём,

«Сладких, опер, ищешь?

Ай, не бери на понт!

В дуле ветер свищет, Нинка, это шмон, я знаю.

Что же ты, зараза, „хвост“ нам привела?

Лучше бы ты сразу, п*дла, умерла.

Лучше бы ты сдохла, ведь я ж тебя любил!

Но теперь засохла ты в моей груди, я знаю.

Сзади налетели, начали топтать.

А кто же меня будет с „кичи“ вынимать?

Но время прокукует, и в последний раз

Нинку поцелую пулей между глаз.

Жизнь моя блатная, злая жизнь моя,

Словно сто вторая „мокрая“ статья.

Срок не споловинить, ай, не скостить ни дня…

Черви, буби, вини, а для меня „Кресты“, я знаю.»

Нинка, как картинка, с фраером гребёт.

Дай мне, Керя, финку, я пойду вперёд.

Поинтересуюсь: «А что это за кент?

Ноги пусть рисует, Нинка, это мент, я знаю.»

Нінка, як картинка, з фраером гребет.

Дай мені, Керю, фінку, я піду вперед.

Поцікавлюся: «А що це за Кент?

Ноги нехай малює, Нінка, це мент, я знаю.»

Вусики блатні, ручка крендельком,

Галіфе штабні сірі на ньому,

«Солодких, опер, шукаєш?

Ай, не бери на понт!

У дулі вітер свище, Нінка, це шмон, я знаю.

Що ти, зараза, «хвіст» нам привела?

Краще би ти відразу, п*дла, померла.

Краще би ти здохла, адже я ж тебе любив!

Але тепер засохла ти в моїх грудях, я знаю.

Ззаду налетіли, почали топтати.

А хто ж мене буде з „кичі“ виймати?

Але час прокукує, і останнього разу

Нінку поцілую кулею між очима.

Життя моє блатне, зле життя моє,

Немов сто друга „мокра“ стаття.

Термін не споловинити, ай, не скостити ні дня.

Черв'яки, бубі, вини, а для мене „Хрести“, я знаю.»

Нінка, як картинка, з фраером гребет.

Дай мені, Керю, фінку, я піду вперед.

Поцікавлюся: «А що це за Кент?

Ноги нехай малює, Нінка, це мент, я знаю.»