Нету времени - Александр Розенбаум

Ноги ходят сами по себе,

Руки жму, не чувствуя тепла.

Головой, забитой черт-те чем,

Открываю двери кабинетов.

Не всегда семь бед — один ответ.

Вроде бы и нужные дела,

Только вот не знаю я, зачем

Мне сдалась вся суматоха эта.

И ложатся дела на нас бременем —

Нету времени, нету времени.

Пообщаться с друзьями-евреями —

Нету времени, нету времени.

Отрезвил бы кто, вдарил по темени —

Нету времени, нету времени,

Нету времени.

Две недели струны не менял,

И уже не строит по ладам,

Обижаясь на свою судьбу,

Женщина моя — моя гитара.

Ты прости меня, я не гулял,

Я, как Бобик, бегал по задам.

Хлопоты чужие на горбу,

Оттого опять мотивчик старый.

Может, спел бы я арию Гремина —

Нету времени, нету времени.

И получил бы квартальную премию —

Нету времени, нету времени.

Есть люблю, а стоять за пельменями —

Нету времени, нету времени,

Нету времени.

На войне считают год за два,

А мои проходят год за пять,

Если не везет — то год за семь,

А если пофартит — то год за десять.

Горечью во рту полынь-трава,

Счастья нету больше, чем поспать,

А друзья уходят насовсем,

Исчезая в спинках мягких кресел.

Пропадаю я между ступенями —

Нету времени, нету времени.

И к родному порогу коленями —

Нету времени, нету времени.

И под поезд, как Анна Каренина —

Нету времени, нету времени,

Нету времени.

Ноги ходять самі по собі,

Руки тисну, не відчуваючи тепла.

Головою, забитою чорт-те чим,

Відчиняю двері кабінетів.

Не завжди сім бід - одна відповідь.

Начебто і потрібні справи,

Тільки от не знаю я, навіщо

Мені здалася вся метушня ця.

І лягають справи на нас тягарем.

Нема часу, нема часу.

Поспілкуватися з друзями-євреями —

Нема часу, нема часу.

Протверезив би хто, ударив по темні —

Нема часу, нема часу,

Нема часу.

Два тижні струни не міняв,

І вже не будує по ладах,

Ображаючись на свою долю,

Жінка моя - моя гітара.

Ти пробач мені, я не гуляв,

Я, як Бобик, бігав по задам.

Клопіт чужий на горбу,

Тому знову мотив старий.

Може, заспівав би я арію Греміна —

Нема часу, нема часу.

І отримав би квартальну премію

Нема часу, нема часу.

Їсти люблю, а стояти за пельменями —

Нема часу, нема часу,

Нема часу.

На війні вважають рік за два,

А мої минають рік за п'ять,

Якщо не везе — то рік за сім,

А якщо пофартить — то рік за десять.

Гіркою в роті полин-трава,

Щастя нема більше, ніж поспати,

А друзі йдуть назовні,

Зникаючи в спинках м'яких крісел.

Пропадаю я між сходами —

Нема часу, нема часу.

І до рідного порога колінами —

Нема часу, нема часу.

І під поїзд, як Ганна Кареніна —

Нема часу, нема часу,

Нема часу.