Не прощайся с оркестром - Александр Розенбаум

Посвящается И. Кобзону

Вот снова осень бьет тебе челом,

И снова в зале нет пустого места.

Ну что, Иосиф, время подошло

Прощаться с музыкантами оркестра —

Вам друг на друга так всегда везло.

Подплакивает медная труба,

И скрипки перешли на пицикатто.

В четвертой цифре сбился барабан

Прости его, но он сегодня датый,

Спасибо, что не пьяный в дрибадан.

Жизнь дается одна, зарекаться не нам,

Ты на сцену монетку кинь.

Старой песни мотив над Землею летит

От Днепра до Москвы-реки.

И не бей сгоряча от крутого плеча

Подуставших коней своих.

Дней не кончился счет,

Пригодятся еще они.

Ты не бей сгоряча от крутого плеча

Подуставших коней своих.

Дней не кончился счет,

Пригодятся еще они.

Прощается с теплом Нескучный сад

Чуть раньше, чем обычно — так бывает.

Но не проститься с нами голосам,

Которые с пол-ноты понимают (*)

Кому не безразличны небеса.

И лавровый венок, и терновый венец

Примеряет любой король.

Можно сделать кино и придумать сонет,

Но нельзя обмануть народ.

Можно в тонны газет безоглядно глазеть —

Против Господа — не попрешь.

Он тебя осенил,

Ты с рождения с ним живешь.

Можно в тонны газет безоглядно глазеть —

Но против Господа — не попрешь.

Он тебя осенил,

Ты с рождения с ним живешь.

Спокойно спать навряд ли будешь ты

На старом месте в новой ипостаси.

Но будут приносить тебе цветы,

Как прежде, возле двери будут класть их.

Красивые, красивые цветы.

Жизнь дается одна, зарекаться не нам,

Ты на сцену монетку кинь.

Старой песни мотив над Землею летит

От Днепра до Москвы-реки.

Но сегодня еще под цыганским плащом

Карты те, что даруют жизнь.

Ты такой молодой,

Нам так долго с тобой дружить.

И сегодня еще под цыганским плащем

Карты те, что даруют жизнь.

Ты такой молодой,

Нам так долго с тобой дружить.

Ты такой молодой,

Нам так долго с тобой дружить.

(*) Вариант: Которые с пол-слова понимают

Те, кто так не равнодушен к небесам.

Аккорды от Mikle Antoncic (2:469/83.25).

Вот снова осень бьет тебе челом,

И снова в зале нет пустого места.

Ну что, Иосиф, время подошло

Прощаться с музыкантами оркестра —

Вам друг на друга так всю жизнь везло.

Жизнь дается одна, зарекаться не нам,

Ты на сцену монетку кинь.

Старой песни мотив над Землею летит

От Днепра до Москвы-реки.

Ты не бей сгоряча от крутого плеча

Подуставших коней своих.

Дней не кончился счет,

Пригодятся еще они.

Присвячується І. Кобзону

Ось знову осінь б'є тобі чолом,

І знову в залі немає порожнього місця.

Ну, що, Йосипе, час настав

Прощатися з музикантами оркестру

Вам друг на друга так завжди щастило.

Підплакує мідна труба,

І скрипки перейшли на піцикатто.

У четвертій цифрі збився барабан

Вибач його, але він сьогодні датий,

Спасибі, що не п'яний у дрібадан.

Життя дається одне, зарікатися не нам,

Ти на сцену монетку кинь.

Стара пісня мотив над Землею летить

Від Дніпра до Москви-ріки.

І не бий згаряча від крутого плеча

Стомлених коней своїх.

Днів не скінчився рахунок,

Стануть в нагоді ще вони.

Ти не бий згаряча від крутого плеча

Стомлених коней своїх.

Днів не скінчився рахунок,

Стануть в нагоді ще вони.

Прощається з теплом Ненудний сад

Трохи раніше, ніж зазвичай, так буває.

Але не прощатися з нами голосами,

Які з|повноти розуміють (*)

Кому не байдужі небеса.

І лавровий вінок, і терновий вінець

Приміряє будь-який король.

Можна зробити кіно і придумати сонет,

Але не можна обдурити народ.

Можна в тонни газет безоглядно дивитися —

Проти Господа—не попреш.

Він тебе осінив,

Ти з народження з ним живеш.

Можна в тонни газет безоглядно дивитися —

Але проти Господа не попреш.

Він тебе осінив,

Ти з народження з ним живеш.

Спокійно спати навряд чи будеш ти

На старому місці в новій іпостасі.

Але приносити тобі квіти,

Як і раніше, біля дверей будуть класти їх.

Красиві красиві квіти.

Життя дається одне, зарікатися не нам,

Ти на сцену монетку кинь.

Стара пісня мотив над Землею летить

Від Дніпра до Москви-ріки.

Але сьогодні ще під циганським плащем

Карти ті, що дарують життя.

Ти такий молодий,

Нам так довго з тобою дружити.

І сьогодні ще під циганським плащем

Карти ті, що дарують життя.

Ти такий молодий,

Нам так довго з тобою дружити.

Ти такий молодий,

Нам так довго з тобою дружити.

(*) Варіант: Які з пів-слова розуміють

Ті, хто так не байдужий до небес.

Акорди від Mikle Antoncic (2:469/83.25).

Ось знову осінь б'є тобі чолом,

І знову в залі немає порожнього місця.

Ну, що, Йосипе, час настав

Прощатися з музикантами оркестру

Вам друг на друга так все життя щастило.

Життя дається одне, зарікатися не нам,

Ти на сцену монетку кинь.

Стара пісня мотив над Землею летить

Від Дніпра до Москви-ріки.

Ти не бий згаряча від крутого плеча

Стомлених коней своїх.

Днів не скінчився рахунок,

Стануть в нагоді ще вони.