На перевале дождь - Александр Розенбаум

На перевале дождь,

За ним не слышны завывания муллы.

Худое небо и худые овцы фронтовые.

На перевале дождь,

И остывают миномётные стволы,

И время есть,

И время есть,

И время есть черкнуть вам пару строк, родные.

Он будет лить всю ночь —

У нас здесь, мама, начался сезон дождей,

И связи нет, и у радиста мат идёт от сердца.

На перевале дождь,

А нам бы груз "двухсотый" скинуть поскорей

И поскорей,

И поскорей,

И поскорей зашить разорванные берцы.

Кончится скоро табак —

Нам бы листья сухие,

Славная б вышла труба

Из газетной статьи.

Но ливень, нескончаемый ливень…

А скоро утро, и надо идти.

На перевале дождь,

А он для снайперов в подмогу и на фарт.

Расслаблены бойцы — не всё на пользу, что залито для согрева.

На перевале дождь.

А он в прицеле видит масти наших карт,

И кто ходил,

И кто ходил,

И кто ходил вперёд, спроста пойдёт налево.

Кончится скоро табак —

Нам бы листья сухие,

Славная б вышла труба

Из газетной статьи.

Но ливень, нескончаемый ливень…

А скоро утро, и надо идти.

На перевале дождь,

Места грибные здесь, с лукошком походить.

Тут перелески, как у нас на старой даче.

Я на броне шесть лет,

И мне всё время очень хочется спросить:

Зачем мы здесь?

Зачем мы здесь?

Пусть кто-то внятно объяснит мою задачу.

Зачем мы здесь,

Зачем мы здесь?

Двадцатый год страна моя с Афгана плачет.

На перевалі дощ,

За ним не чути завивання мулли.

Худне небо та худі вівці фронтові.

На перевалі дощ,

І остигають мінометні стволи,

І час є,

І час є,

І час є креслити вам кілька рядків, рідні.

Він литиме всю ніч.

У нас тут, мамо, розпочався сезон дощів,

І зв'язку немає, і у радиста мат йде від серця.

На перевалі дощ,

А нам би вантаж "двохсотий" скинути швидше

І скоріше,

І скоріше,

І швидше зашити розірвані берці.

Скінчиться незабаром тютюн.

Нам би листя сухе,

Славна б вийшла труба

Із газетної статті.

Але злива, нескінченна злива…

А незабаром ранок, і треба йти.

На перевалі дощ,

А він для снайперів на допомогу і на фарт.

Розслаблені бійці – не все на користь, що залито для зігрівання.

На перевалі дощ.

А він у прицілі бачить масті наших карт,

І хто ходив,

І хто ходив,

І хто ходив уперед, запросто піде ліворуч.

Скінчиться незабаром тютюн.

Нам би листя сухе,

Славна б вийшла труба

Із газетної статті.

Але злива, нескінченна злива…

А незабаром ранок, і треба йти.

На перевалі дощ,

Місця грибні тут, з козубом бути схожим.

Тут переліски, як у нас на старій дачі.

Я на броні шість років,

І мені весь час дуже хочеться запитати:

Навіщо ми тут?

Навіщо ми тут?

Нехай хтось виразно пояснить моє завдання.

Навіщо ми тут,

Навіщо ми тут?

Двадцятий рік моя країна з Афгану плаче.