Музыка или стихи - Александр Розенбаум

Как часто ночью в отзвуках шагов

Строфа дрожит, шатается и рвется…

Мне стих без музыки так редко удается —

Я должен слушать музыку стихов.

Я должен чувствовать мотив своей души,

Слова без музыки мертвы в моем искусстве,

Как без солдата мертв окопный бруствер —

Один он никого не устрашит.

Как надо понимать звучанье фраз:

Где крикнуть, где шепнуть на верной ноте?

Стихи и музыка, вы песня — плоть от плоти!

Стихи и музыка — не разделяю вас!

Я в каждом такте должен прочитать

Стихотворение, написанное в звуках,

И различать раздумье, радость, муку,

И в нотах эти чувства записать.

Какой глупец сказал, что песня — это стих!

Какой невежда музыку возвысил!

Кто так унизил песенную мысль

В своих речах напыщенно-пустых!

И я, забывшись в песенном бреду,

Как заклинанье повторяю снова,

Что музыкант лишь тот, кто слышит слово,

Поэт лишь тот, кто с музыкой в ладу.

Як часто вночі у відлуннях кроків

Строфа тремтить, хитається і рветься...

Мені вірш без музики так рідко вдається—

Я повинен слухати музику віршів.

Я повинен відчувати мотив своєї душі,

Слова без музики мертві в моєму мистецтві,

Як без солдата мертвий окопний бруствер —

Один він нікого не залякає.

Як треба розуміти звучання фраз:

Де крикнути, де шепнути на вірній ноті?

Вірші і музика, ви пісня — плоть від плоти!

Вірші і музика — не розділяю вас!

Я в кожному такті повинен прочитати

Вірш, написаний у звуках,

І розрізняти роздуми, радість, муку,

І в нотах ці почуття записати.

Який дурень сказав, що пісня — це вірш!

Який невіглас музику підняв!

Хто так принизив пісенну думку

У своїх промовах пихатим-порожніх!

І я, забувшись у пісенному маренні,

Як заклинання повторюю знову,

Що музикант лише той, хто чує слово,

Поет лише той, хто з музикою в ладу.