Моей единственной - Александр Розенбаум

Покидая дом родной, забери с собой мою любовь.

Ничего, что иногда с ней дружили и беда, и боль.

Забери с собой тепло недосказанных мной слов, прости,

То, что редко по утрам прижимал тебя к губам, да, потому, что часто был в пути.

Вдруг среди волшебных птиц появился юный принц — и всё…

Платья сказочного шлейф, ножки Золушкиной след несёт.

Свет прелестного лица невозможно до конца понять.

Боже правый, подскажи!

Я ведь только начал жить, а ты уже большая у меня.

Припев:

Но как ты хочешь, так тому и быть,

Ты — продолжение моей судьбы.

Мои надежды и мои мечты — всё ты,

Благодарю, Господь, за счастье дней, в которых дочь моя была моей.

Покидая дом родной, помни об одном, любовь моя:

В комнате, с названием «ты» будут белые цветы всегда стоять.

Запах свежести лесной и подушки сладких детских снов,

Платья старые твои, всё, что было дорогим, будет ждать тебя, моя любовь.

Припев:

Но как ты хочешь, так тому и быть,

Ты — продолжение моей судьбы.

Мои надежды и мои мечты — всё ты,

Благодарю, Господь, за счастье дней, в которых дочь моя была моей.

Покидая дом родной верной ласковой женой, не плачь.

Даже если крепко сплю, за тебя всегда молюсь, My love.

На земле и в небесах, собирая чудеса, дарю

Той единственной своей, той, которой нет родней, той, которую я так люблю.

Той единственной своей, той, которой нет родней, той, которую я так люблю.

Залишаючи будинок рідний, забери з собою мою любов.

Нічого, що іноді з ній дружили і біда, і біль.

Забери з собою тепло недомовлених мною слів, вибач,

Те, що рідко вранці притискав тебе до губ, так, тому, що часто був у дорозі.

Раптом серед чарівних птахів з'явився юний принц—і все...

Сукні казкового шлейф, ніжки Попелюшкіної слід несе.

Світло чарівної особи неможливо до кінця зрозуміти.

Боже правий, підкажи!

Я тільки почав жити, а ти вже велика у мене.

Приспів:

Але як ти хочеш, так тому і бути,

Ти—продовження моєї долі.

Мої надії і мої мрії— все ти,

Дякую, Господи, за щастя днів, у яких моя дочка була моєю.

Покидаючи будинок рідний, пам'ятай про одного, любов моя:

У кімнаті, з назвою «ти» білі квіти завжди стоятимуть.

Запах свіжості лісової та подушки солодких дитячих снів,

Сукні старі твої, все, що було дорогим, чекатиме на тебе, моє кохання.

Приспів:

Але як ти хочеш, так тому і бути,

Ти—продовження моєї долі.

Мої надії і мої мрії— все ти,

Дякую, Господи, за щастя днів, у яких моя дочка була моєю.

Залишаючи будинок рідною вірною ласкавою дружиною, не плач.

Навіть якщо міцно сплю, за тебе завжди молюся, Mylove.

На землі і в небесах, збираючи чудеса, дарую

Тієї єдиної своєї, тієї, якої немає рідної, тієї, яку я так люблю.

Тієї єдиної своєї, тієї, якої немає рідної, тієї, яку я так люблю.