Мы вернёмся - Александр Розенбаум

Не спешите нас хоронить —

Мы вернемся в свою страну.

Но кого нам сейчас винить

В том, что мы третий год в плену,

В том, что мы здесь бедуем зря

Вдалеке от родных полей?

Мы нужны еще матерям,

Что на Родине ждут детей.

Мчатся годы, и дед мой стар,

Не забыл он и не простил.

Он не знает, где Пешавар,

А я знаю, где Саласпилс.

Здесь пустыня, а там был лес,

Между ними полсотни лет.

Только где же ты, Красный Крест?

Как и не было, так и нет.

Не спешите оплакать тех,

Кто не найден в ущельях гор,

Средь глухих глинобитных стен,

Где в глазах рябит от врагов.

Не спешите нас хоронить —

Мы вернемся в свою страну.

Но кого нам сейчас винить

В том, что мы третий год в плену?

Не поспішайте нас ховати—

Ми повернемося до своєї країни.

Але кого нам зараз звинувачувати

У тому, що ми третій рік у полоні,

У тому, що ми тут бідуємо даремно

Вдалині від рідних полів?

Ми потрібні ще матерям,

Що на Батьківщині чекають на дітей.

Мчать роки, і мій дід,

Не забув він і не пробачив.

Він не знає, де Пешавар,

А я знаю, де Саласпілс.

Тут пустеля, а там був ліс,

Поміж ними півсотні років.

Тільки де ти, Червоний Хресте?

Як і не було, так і ні.

Не поспішайте оплакати тих,

Хто не знайдений в ущелинах гір,

Серед глухих глинобитних стін,

Де в очах рябить від ворогів.

Не поспішайте нас ховати—

Ми повернемося до своєї країни.

Але кого нам зараз звинувачувати

У тому, що ми третій рік у полоні?