Мечта блатного поэта - Александр Розенбаум

В чулках телесного цвета,

Стройней цыганской гитары,

Мечта блатного поэта -

Она плыла по бульвару,

Пушистей белого снега

И мягче лунного света.

За ней кто только не бегал -

Мечтой блатного поэта.

На голубятне у неба

Он сумасшедшие строчки,

Забросив солнечный невод,

Тащил рукою порочной.

Пусть получалось чуть хуже,

Чем кошелёк из кармана, -

По жизни так было нужно,

И умирать было рано.

Первое варение тётенька намешивает густо,

Белою сиренью надушили город парфюмеры мая.

Аисты без денег нам детей приносят из капусты

И сразу улетают.

Порой в трамвае украдкой

Он швартовался к ней боком.

Тепло так было и сладко -

Пришлось уверовать в Бога.

А Бог, известно, не фраер -

Господь немерено круче -

И как-то раз из трамвая

Они сбежали под ручку.

Под утро светлое с пляжа

Он шёл по горло счастливый.

Но ветер западный вражий

Принёс свинцовые ливни.

А вор - он с Родиной дружен,

Он на войну, как на дело.

По жизни так было нужно,

И умирать не хотелось.

А в морской пехоте есть что делать пацанам шикарным.

В самый раз босоте "перьями" на пляже чисто порезвиться.

Но летели к звёздам самые отчаянные парни,

Чтоб любимым вечно сниться.

Историй много красивых.

Но буду помнить до гроба

Ту, что на сердце носила

Вора-поэта зазноба.

Давным-давно за полбанкой

Мне рассказала об этом

Моя красавица-бабка -

Мечта блатного поэта.

Давным-давно за полбанкой

Мне рассказала об этом

Моя красавица-бабка -

Мечта блатного поэта.

У панчохах тілесного кольору,

Стрункою циганської гітари,

Мрія блатного поета

Вона пливла бульваром,

Пухистий білого снігу

І м'якше за місячне світло.

За нею хто тільки не бігав

Мрією блатного поета.

На голубнику біля неба

Він божевільні рядки,

Закинувши сонячний невід,

Тягнув рукою порочною.

Нехай виходило трохи гірше,

Чим гаманець із кишені, -

По життю так було потрібно,

І вмирати було зарано.

Перше варення тіточка намішує густо,

Білим бузком надушили місто парфумери травня.

Лелеки без грошей нам дітей приносять з капусти

І одразу відлітають.

Часом у трамваї крадькома

Він швартувався до неї боком.

Тепло так було і солодко.

Довелося повірити в Бога.

А Бог, звісно, ​​не фраєр -

Господь неміряно крутіший -

І якось із трамвая

Вони втекли під ручку.

Над ранок світле з пляжу

Він йшов по горло щасливим.

Але вітер західний ворожий

Приніс свинцеві зливи.

А злодій - він з Батьківщиною дружний,

Він на війну як на діло.

По життю так було потрібно,

І вмирати не хотілося.

А в морській піхоті є що робити пацанам шикарним.

В самий раз босоті "пір'ям" на пляжі чисто попустувати.

Але летіли до зірок найвідчайдушніші хлопці,

Щоб коханим завжди снитися.

Історій багато гарних.

Але пам'ятатиму до труни

Ту, що на серці носила

Злодія-поета зазноба.

Давним-давно за півбанком

Мені розповіла про це

Моя красуня-бабка -

Мрія блатного поета.

Давним-давно за півбанком

Мені розповіла про це

Моя красуня-бабка -

Мрія блатного поета.