Машка и мышка - Александр Розенбаум

Месяц март весну принёс, сел на ветку грач.

Мир не стоит твоих слёз, Машенька, не плачь.

Не поможешь, Маша, ты горю моему,

От твоей, Маш, красоты ухожу в тюрьму.

Ухожу на нары я — позвала страна.

Все девчата парами, а ты опять одна.

Снова будешь до утра от детей тайком

Чай да сахар собирать мне в казённый дом.

Вор к карману липнет, а к решётке — воробей,

Он с утра чирикнет, и я вспомню о тебе.

Отгуляла, Маша, ты свои семнадцать лет.

Ровно столько же меня с тобою нет.

Да и я, родная, не с подушек полысел.

Хата наша с краю, с малолеток я висел.

Я любовь к те, Маша, через годы пронесу,

Чрез контрольно-следовую полосу.

Ты ведь знаешь, по весне я людей люблю.

Мышка бегает ко мне, я её кормлю.

Рассказал про домик наш, где чего лежит.

Да ты не бойся её, Маш, если прибежит.

Мышка мышкой, только мне без тебя тоска.

Я вчера как есть во сне воду расплескал.

Объяснил мне поутру этот сон сосед:

Видно, скоро я помру на рассвете лет.

Вертухаи мочат с каждым днём всё злей и злей,

Набухают почки.

На больничку, что ли, лечь?

На больничке, Маша, мне не в хипиш полежать.

На больничке, Маша, уркам благодать.

Буду спать ложиться, прочитаю «Отче наш»,

За тебя молиться и за деток буду, Маш,

Буду бить поклоны я до самого звонка —

Слово верное даю тебе зека.

Влез медведь на косогор и спустился вниз.

Я ведь, Маша, классный вор, вор-рецидивист.

То смотрю в пустой стакан — грустно и светло,

То срываю крупный банк, меньше — западло.

Маша, Машенька, не плачь, я поэту внял:

Не утонет в речке мяч — это про меня.

Я попрыгаю ещё по стране родной,

Положу ей рупь на счёт и вернусь домой.

Вор к карману липнет, а к решётке — воробей,

Он с утра чирикнет, и я вспомню о тебе.

Отгуляла, Маша, ты свои семнадцать лет.

Ровно столько же меня с тобою нет.

Буду спать ложиться, прочитаю «Отче наш»,

За тебя молиться и за деток буду, Маш,

Буду бить поклоны я до самого звонка —

Слово верное даю тебе зека.

Місяць березня весну приніс, сів на гілку грак.

Світ не стоїть твоїх сліз, Машенько, не плач.

Не допоможеш, Маша, ти горю моєму,

Від твоєї, Маше, краси йду в тюрму.

Іду на нари я — покликала країна.

Всі дівчата парами, а ти знову одна.

Знову будеш до ранку від дітей потай

Чай та цукор збирати мені в казений будинок.

Злодій до кишені липне, а до решітки — горобець,

Він ранку чирикне, і я згадаю про тебе.

Відгуляла, Маша, ти свої сімнадцять років.

Рівно стільки ж мене з тобою немає.

Та й я, рідна, не з подушок лишив.

Хата наша з краю, з малоліток я висів.

Я любов до ти, Маша, через роки пронесу,

Через контрольно-слідову смугу.

Ти знаєш, по весні я людей люблю.

Мишка бігає до мене, я її годую.

Розповів про будинок наш, де чого лежить.

Так ти не бійся її, Машу, якщо прибіжить.

Мишка мишкою, тільки мені без тебе туга.

Я вчора якось уві сні воду розплескав.

Пояснив мені вранці цей сон сусід:

Видно, скоро я помру на світанку років.

Вертухаї мочать з кожним днем ​​все злий і злий,

Набухають нирки.

На лікарню, що, лягти?

На лікарні, Маша, мені не хипиш полежати.

На лікарні, Маша, уркам благодать.

Спатиму лягати, прочитаю «Отче наш»,

За тебе молитися і за діток буду, Маш,

Битиму поклони я до самого дзвінка —

Слово вірне даю тобі зека.

Вліз ведмідь на схил і спустився вниз.

Я, адже, Маша, класний злодій, злодій-рецидивіст.

То дивлюся в порожню склянку — сумно і світло,

То зриваю великий банк, менше західло.

Маша, Машенько, не плач, я поету прислухався:

Не потоне в річці м'яч — це про мене.

Я пострибаю ще по країні рідний,

Покладу їй рупію на рахунок і повернуся додому.

Злодій до кишені липне, а до решітки — горобець,

Він ранку чирикне, і я згадаю про тебе.

Відгуляла, Маша, ти свої сімнадцять років.

Рівно стільки ж мене з тобою немає.

Спатиму лягати, прочитаю «Отче наш»,

За тебе молитися і за діток буду, Маш,

Битиму поклони я до самого дзвінка —

Слово вірне даю тобі зека.