Любовь и крыша - Александр Розенбаум

Забываю Чехова, езжу не по правилам, в кухню с «беломориной» за ночь раз по

пять.

Крыша-то уехала, адрес не оставила и теперь не знаю я, где её искать.

Крыша-то уехала, адрес не оставила и теперь не знаю я, где её искать.

Подворотни по лбу бить будут меня, грешного, ночью «необобранный» бегаю, кричу:

«Помогите, голуби, граждане сердечные, если крышу встретите — я её ищу!»

Припев:

А как же я её любил от черепицы до стропил, от струйки дыма из трубы до

сеновала!

Я с ней ложился и вставал, как люди жил и умирал, но крыша съехала.

Всего ей было мало!

Я с ней ложился и вставал, как люди жил и умирал, но крыша съехала.

Всего ей было мало!

Во дворе на лавочке сяду с горемыкою, расскажу товарищу про свою беду

И про то, что давеча воробей чирикал мне — вроде, видел крышу он в городском

саду.

Припев:

А как же я её любил, по воскресеньям с мылом мыл, следил, чтоб летом ей не

докучали осы.

Всегда хватало ей тепла, она ни разу не текла, но вот взяла да и свалила без

вопросов.

Всегда хватало ей тепла, она ни разу не текла, но вот взяла да и свалила без

вопросов.

Двери заколочены и замки навешены, чистотел бы кто-нибудь к сердцу приложил.

Закатился в Сочи бы, всех послал бы к лешему и на белом катере с крышею уплыл!

Закатился в Сочи бы, всех послал бы к лешему и на белом катере с крышею уплыл!

Припев:

А как же я её любил от черепицы до стропил, от струйки дыма из трубы до

сеновала.

Я с ней ложился и вставал, как люди жил и умирал, но крыша съехала.

Всего ей было мало.

Я с ней ложился и вставал, как люди жил и умирал, но крыша съехала.

Всего ей было…

Забуваю Чехова, їжджу не за правилами, в кухню з «біломориною» за ніч раз по

п'ять.

Дах-то поїхав, адресу не залишив і тепер не знаю я, де її шукати.

Дах-то поїхав, адресу не залишив і тепер не знаю я, де її шукати.

Підворітні по лбу бити будуть мене, грішного, вночі «необібраний» бігаю, кричу:

«Допоможіть, голуби, громадяни сердечні, якщо дах зустрінете — я її шукаю!»

Приспів:

А як я її любив від черепиці до крокв, від струмка диму з труби до

сінувала!

Я з нею лягав і вставав, як люди жив і помирав, але дах з'їхав.

Усього їй було мало!

Я з нею лягав і вставав, як люди жив і помирав, але дах з'їхав.

Усього їй було мало!

У дворі на лавочці сяду з горемикою, розповім товаришу про своє лихо

І про те, що недавно горобець чирикав мені — ніби бачив дах він в міському

саду.

Приспів:

А як я її любив, по неділях з милом мил, стежив, щоб влітку їй не

докучали оси.

Завжди вистачало їй тепла, вона жодного разу не текла, але ось взяла та й звалила без

питань.

Завжди вистачало їй тепла, вона жодного разу не текла, але ось взяла та й звалила без

питань.

Двері забиті і замки навішені, чистотіл би хто-небудь до серця приклав.

Закотився в Сочі би, всіх послав би до лешого і на білому катері з дахом сплив!

Закотився в Сочі би, всіх послав би до лешого і на білому катері з дахом сплив!

Приспів:

А як я її любив від черепиці до крокв, від струмка диму з труби до

сінувала.

Я з нею лягав і вставав, як люди жив і помирав, але дах з'їхав.

Усього їй було мало.

Я з нею лягав і вставав, як люди жив і помирав, але дах з'їхав.

Усього їй було...