Лихо, моё лихо! - Александр Розенбаум

Лихо, моё лихо, что ж ты не голубишь?

Что же ни спиною, ни лицом стоишь?

Ой, милый мой товарищ, ой, что ж ты мене губишь, что же, не спросивши,

в грудь мою палишь.

За чью-то жинку, что не стоит дроби,

Засылаешь в дуло пулю из свинца.

Ой, милый мой товарищ, ой, что ж ты меня гробишь, что же ты дырявишь грудь у

молодца.

Ой, милый мой товарищ, ой, что ж ты меня гробишь, что же ты дырявишь грудь у

молодца.

Мама, моя мама, ты не плачь, голуба,

С ног снимайте, мама, мои сапоги.

Ой, что ж ты, мой товарищ, ой, что ж ты меня, глупый, я ж ещё и года в них не

отходил.

Ой, что ж ты, мой товарищ, ой, что ж ты меня, глупый, я ж ещё и года в них не

отходил.

Что же скажет батько, колы вин побачет.

Оселедец плачет.

Ляжет на ветру.

Ой, что ж ты, мой товарищ, от ось який горячий, як же ты проснёшься завтречки с

утру.

Ой, что ж ты, мой товарищ, от ось який горячий, як же ты проснёшься завтречки с

утру.

Тай с горы зеленой кровь моя солена

Ручейком из раны вниз бежит, звеня.

И дождичком умытый, я лежу убитый, а в голове копыто моего коня.

И дождичком умытый, я лежу убитый, а в голове копыто моего коня.

Лихо, моя лихо, що не голубиш?

Що вже ні спиною, ні обличчям стоїш?

Ой, милий мій товаришу, ой, що ж ти мене губиш, що ж, не спитавши,

в груди мою палишь.

За чиюсь жінку, що не стоїть дробу,

Засилаєш у дуло кулю із свинцю.

Ой, милий мій товаришу, ой, що ж ти мене гробиш, що вже ти дірявиш груди у

молодця.

Ой, милий мій товаришу, ой, що ж ти мене гробиш, що вже ти дірявиш груди у

молодця.

Мама, моя мама, ти не плач, голуба,

Зніг знімайте, мамо, мої чоботи.

Ой, що ж ти, мій товаришу, ой, що ж ти мене, дурний, я ж ще і року в  них не

відходив.

Ой, що ж ти, мій товаришу, ой, що ж ти мене, дурний, я ж ще і року в  них не

відходив.

Що скаже батько, коли вин побачить.

Оселедець плаче.

Ляже на вітрі.

Ой, що ж ти, мій товаришу, ось який гарячий, як ти прокинешся завтрачки з

ранку.

Ой, що ж ти, мій товаришу, ось який гарячий, як ти прокинешся завтрачки з

ранку.

Тай з гори зеленої кров моя солона

Струмком з рани вниз біжить, брязкаючи.

І дощечком вмитий, я лежу вбитий, а в голові копито мого коня.

І дощечком вмитий, я лежу вбитий, а в голові копито мого коня.