Красная стена - Александр Розенбаум

Высоко, высоко, вольно

Пролетают в небе птицы,

Солнце их лучами ластит,

Песни им ветра поют.

Здесь глазам от ветра больно,

Этой боли не сравниться (*)

С той, которая на части

Разрывает грудь мою.

Голова земли седая

На Мамаевом кургане,

Здесь от века и до века

Плыть гвоздикам по воде.

Кто-то в голос зарыдает,

На колени кто-то станет,

И обнимется калека

Со стеной своих друзей.

Красная стена,

Скорбная стена,

Ты озарена

Бликами огня,

Вечного огня.

Тянется рука,

Мертвая рука,

Факел в облака.

В чем ее вина?

Где ее весна?

Обещал с войны вернуться

Сын родной своей мамане,

Сорок лет почти прождала

На сибирской стороне.

Да недавно повстречала

На Мамаевом кургане,

Третья строчка, пятый столбик

На кровавой той стене.

Красная стена,

Скорбная стена

Помнит имена

Тех, кто не дожил,

Тех, кто здесь лежит.

На Мамаевом кургане

Не росла трава три года,

Ей железо приказало:

«Ввысь тянуть себя не смей!»

Без травы нет в поле жизни,

Не текут в пустыне воды,

И солдаты победили

Под землей и эту смерть.

Вариант строки: Но той боли не сравниться

Високо, високо, вільно

Пролітають у небі птахи,

Сонце їх променями пестить,

Пісні їм вітру співають.

Тут очам від вітру боляче,

Цьому болю не порівнятися (*)

З тією, яка на частині

Розриває груди мої.

Голова землі сива

На Мамаєвому кургані,

Тут від століття і до століття

Плити гвоздикам по воді.

Хтось у голос заридає,

На колінах хтось стане,

І обійметься каліка

Зі стіною своїх друзів.

Червона стіна,

Скорботна стіна,

Ти зарена

Бликами вогню,

Вічний вогонь.

Тягнеться рука,

Мертва рука,

Смолоскип у хмари.

У чому її вина?

Де її весна?

Обіцяв з війни повернутися

Син рідній своїй мамі,

Сорок років майже чекала

На сибірській стороні.

Так, нещодавно зустріла

На Мамаєвому кургані,

Третій рядок, п'ятий стовпчик

На кривавій тій стіні.

Червона стіна,

Сумна стіна

Пам'ятає імена

Тих, хто не дожив,

Тих, хто тут лежить.

На Мамаєвому кургані

Не росла трава три роки,

Їй залізо наказало:

«Ввись тягти себе не смій!»

Без трави немає в полі життя,

Не течуть у пустелі води,

І солдати перемогли

Під землею і смерть.

Варіант рядка: Але того болю не порівнятися