Кореша - Александр Розенбаум

Снова на грудь, видно, лишку взял, но не зову врача я.

Доктор не сможет меня спасти, ему не решить вопрос.

Как мне вернуть вас, мои друзья, Боже, как я скучаю,

Но никогда больше не свести наш разведённый мост.

Припев:

Кореша!

Вот и наступил наш черёд поднимать белый парус.

Кореша!

Может, кто-то и доплывёт в бухту «Тихая старость».

Осиротел на Таганке двор, а на Фонарном бани,

И на Подоле кабак заснул, грустен и одинок.

Коля, Отарик, Олег, Егор, Витя, Санёк и Ваня…

Скольких ещё я не помянул, в песне не хватит строк.

Припев:

Кореша!

Вот и наступил наш черёд поднимать белый парус.

Кореша!

Может, кто-то и доплывёт в бухту «Тихая старость».

Падают яблоки на траву, их отлюбило лето.

Нет ничего, как сказал Шекспир, вечного под луной.

И как-нибудь в сумерках позову с красным крестом карету

Я, покидая безумный мир солнечной стороной.

Припев:

Кореша!

Вот и наступил наш черёд поднимать белый парус.

Кореша!

Может, кто-то и доплывёт в бухту «Тихая старость».

Кореша!

Кореша!

Знову на груди, видно, лишку взяв, але не покличу лікаря я.

Лікар не зможе мене врятувати, йому не вирішити питання.

Як мені повернути вас, мої друзі, Боже, як я сумую,

Але ніколи більше не звести наш розведений міст.

Приспів:

Кореша!

От і настала наша черга піднімати біле вітрило.

Кореша!

Може, хтось і допливе в бухту «Тиха старість».

Осиротів на Таганці двір, а на Фонарному лазні,

І на Поділу шинок заснув, сумний і одинак.

Коля, Отарик, Олег, Єгор, Вітя, Санек і Ваня…

Скільки ще я не згадав, у пісні не вистачить рядків.

Приспів:

Кореша!

От і настала наша черга піднімати біле вітрило.

Кореша!

Може, хтось і допливе в бухту «Тиха старість».

Падають яблука на траву, їх відлюбило літо.

Немає нічого, як сказав Шекспір, вічного під місяцем.

І як-небудь у сутінках позову з червоним хрестом карету

Я залишаючи божевільний світ сонячною стороною.

Приспів:

Кореша!

От і настала наша черга піднімати біле вітрило.

Кореша!

Може, хтось і допливе в бухту «Тиха старість».

Кореша!

Кореша!