Кандальная - Александр Розенбаум

По Большому Сибирскому тракту,

Далеко-далеко за Байкал,

С двору от дому да в Акатуй-тюрьму

По этапу кандальный шагал.

Год почти он пылил по дорогам:

В холод, голод, полуденный зной.

На попутке крик да на поверке штык —

Рвал униженно шапку долой.

Пёс-солдат до смерти бил, поторапливал в Сибирь.

Сей теперь сама да жни — муж тввой нынче каторжник.

Арестантская тяжкая доля:

По коротким ночам не до сна.

Ох, и глубока бирюса-река,

Как острожная доля, черна.

Гонят партию в землю глухую,

В Акатуйский проклятый рудник.

Там плетьми свистят, там в тифу горят,

В небе — крест, а свобода — над ним.

Бур калёный «тук» да «тук», да цепей кандальных звук.

Веселей, ребята, бей, сил, ребята, не жалей.

Веселей, ребята, бей, сил, ребята, не жалей.

Истоптались тяжёлые бродни,

Почернело младое лицо,

И засватанный вечной каторгой

На тюремное лёг он крыльцо.

И засватанный вечной каторгой

На тюремное лёг он крыльцо.

То не море-окиян — стонут души россиян,

По судьбе заверчены каторгою нерчинской.

То не море-окиян — стонут души россиян,

По судьбе заверчены каторгою нерчинской.

По Большому Сибирскому тракту,

Далеко-далеко за Байкал,

С двору от дому да в Акатуй-тюрьму

По этапу кандальный шагал.

С двору от дому да в Акатуй-тюрьму

По этапу кандальный шагал.

Великим Сибірським трактом,

Далеко-далеко за Байкал,

З двору від будинку та Акатуй-тюрму

По етапу кандальний крокував.

Рік майже він пилив по дорогах:

В холод, голод, полуденна спека.

На попутнику крик та на повірці багнет —

Рвав принижено шапку геть.

Пес-солдат до смерті бив, поспішав у Сибір.

Сей тепер сама така—жни—муж твій нині каторжник.

Арештантська тяжка частка:

Короткими ночами не до сну.

Ох, і глибока бірюса-ріка,

Як обережна частка, чорна.

Гонять партію в землю глуху,

В Акатуйська проклята копальня.

Там батогами свистять, там в тифу горять,

В небі — хрест, а свобода — над ним.

Бур розжарений «тук» і «тук», і ланцюгів кандальних звук.

Веселі, хлопці, бий, сил, хлопці, не жалі.

Веселі, хлопці, бий, сил, хлопці, не жалі.

Витопталися важкі бродні,

Почорніло молоде обличчя,

І засватаний вічною каторгою

На тюремне ліг він ганок.

І засватаний вічною каторгою

На тюремне ліг він ганок.

То не море-окіян — стогнуть душі росіян,

По долі завірені каторгою нерчинською.

То не море-окіян — стогнуть душі росіян,

По долі завірені каторгою нерчинською.

Великим Сибірським трактом,

Далеко-далеко за Байкал,

З двору від будинку та Акатуй-тюрму

По етапу кандальний крокував.

З двору від будинку та Акатуй-тюрму

По етапу кандальний крокував.