Игра воображения - Александр Розенбаум

Хозяин, в общем-то, давно себе я сам,

И не умея церемониться с гостями,

Я каждый вечер поднимаюсь в небеса,

Чтоб потянуться вдаль за дикими гусями,

Я каждый вечер поднимаюсь в небеса.

И мне не важен от синоптиков прогноз,

Плевать на всё, когда идёшь на шторма штурм.

Я пролетаю над Валдаем в море гроз,

Вжимая в пепельницу тлеющий окурок,

Я пролетаю над Валдаем в море гроз.

На землю брошенных российский деревень

Я опускаюсь — далеко лететь не просто.

И отдыхаю на полуденной траве,

Лицом уткнувшись в опостылевшую простынь,

Я отдыхаю на полуденной траве.

Летит над морем терпигорец — старый гусь,

И я стараюсь не отстать, машу крылами.

А там тепло, на дальнем южном берегу,

А здесь, на кухне, греет нас горелки пламя,

А там тепло, на дальнем южном берегу,

Воображение — не детская игра,

Разорван мозг мой разноцветными огнями,

И я ложусь в районе Мурманска в вираж,

Оставив два пера охотнику на память,

И я ложусь в районе Мурманска в вираж.

Как надоело всё — от кукол и до баб,

Отдать бы жизнь природе-матушке на откуп,

Но сил хватает лишь на то, чтоб сесть в кабак

И заказать, как встарь, шашлык и двести водки,

Мне сил хватает лишь на то, чтоб сесть в кабак.

Хозяин, в общем-то, давно себе я сам,

И не умея церемониться с гостями,

Я на концертах поднимаюсь в небеса,

Чтоб потянуться вдаль за дикими гусями,

Я каждый вечер поднимаюсь в небеса.

Господар, загалом, давно собі я сам,

І не вміючи церемонитися з гостями,

Я щовечора піднімаюся в небеса,

Щоб потягнутися вдалину за дикими гусями,

Я щовечора піднімаюся в небеса.

І мені не важливий від синоптиків прогноз,

Плювати на все, коли йдеш на шторму штурм.

Я пролітаю над Валдаєм у морі гроз,

Утискаючи в попільничку тліючий недопалок,

Я пролітаю над Валдаєм у морі гроз.

На землю кинутих російське село

Я опускаюся — далеко летіти не просто.

І відпочиваю на полуденній траві,

Особою уткнувшись у остиглий простирадло,

Я відпочиваю на полуденній траві.

Летить над морем терпигорець — старий гусак,

І я стараюсь не відстати, махаю крилами.

А там тепло, на далекому південному березі,

А тут, на кухні, гріє нас пальники полум'я,

А там тепло, на далекому південному березі,

Уява - не дитяча гра,

Розірваний мозок мій різнокольоровими вогнями,

І я лягаю в районі Мурманська в вираж,

Залишивши два пера мисливцеві на пам'ять,

І я лягаю в районі Мурманська в вираж.

Як набридло все — від ляльок і до баб,

Віддати би життя природі-матінці на відкуп,

Але сил вистачає лише на те, щоб сісти в кабак

І замовити, як старі, шашлик і двести горілки,

Мені сил вистачає лише на те, щоб сісти в кабак.

Господар, загалом, давно собі я сам,

І не вміючи церемонитися з гостями,

Я на концертах піднімаюся в небеса,

Щоб потягнутися вдалину за дикими гусями,

Я щовечора піднімаюся в небеса.