Грачи - Александр Розенбаум

Слетаясь в тёплую весну, кричат грачи.

А я опять один заснул в рассвет почти.

Опять висел, качаясь, дым под потолком

Слегка прокисшим молоком… В висок стучали молотком.

Вином в распахнутом окне грозу алкал,

Как пёс тоскливый, рвался к ней… Барбос… Полкан…

Загривком чувствуя её руки тепло

И возвращаясь за стекло, я за поклоном бил поклон.

Припев:

Мастер, строку рисует за строкою,

Чтобы однажды книгу сжёг вандал.

Счастье… Кто знает, что оно такое,

Где, с кем, как это будет и когда?

Ты для меня в одном лице и меч, и щит,

Мой дом, как пушкинский лицей, — приют мужчин.

Сидят, родимые, дымят, всё чаще пьют.

А как нарежутся — поют про долю горькую свою.

Чёрен их вой, страной не разделённый,

Чисто, ну чисто русское кино.

Песни то про любовь, то про погоны,

А это, родная, в общем, всё одно.

Слетаясь в тёплую весну, кричат грачи.

А я опять один заснул в рассвет почти.

Опять висел, качаясь, дым под потолком

Слегка прокисшим молоком… В висок стучали молотком.

Припев:

Мастер, строку рисует за строкою,

Чтобы однажды книгу сжёг вандал.

Счастье… Кто знает, что оно такое,

Где, с кем, как это будет и когда?

Где, с кем, как это будет и когда?

Злітаючись у теплу весну, кричать граки.

А я знову один заснув на світанку майже.

Знову висів, гойдаючись, дим під стелею

Злегка прокислим молоком... У скроні стукали молотком.

Вином у розкритому вікні грозу алкал,

Як пес тужливий, рвався до неї… Барбос… Полкан…

Загривком відчуваючи її руки тепло

І повертаючись за скло, я за поклоном бив уклін.

Приспів:

Майстер, рядок малює за рядком,

Щоб одного разу книгу спалив вандал.

Щастя... Хто знає, що воно таке,

Де, з ким, як це буде і коли?

Ти для мене в одному обличчі і меч, і щит,

Мій дім, як пушкінський ліцей, притулок чоловіків.

Сидять, рідні, димлять, дедалі частіше п'ють.

А як наріжуться — співають про гірку долю свою.

Чорний їхній, країною не розділений,

Чисто, ну чисто російське кіно.

Пісні то про кохання, то про погони,

А це, рідна, загалом, все одно.

Злітаючись у теплу весну, кричать граки.

А я знову один заснув на світанку майже.

Знову висів, гойдаючись, дим під стелею

Злегка прокислим молоком... У скроні стукали молотком.

Приспів:

Майстер, рядок малює за рядком,

Щоб одного разу книгу спалив вандал.

Щастя... Хто знає, що воно таке,

Де, з ким, як це буде і коли?

Де, з ким, як це буде і коли?