Если было бы можно - Александр Розенбаум

Ах, если было бы можно, я б всю жизнь свою промотал у цыган,

Ах, если было бы можно, я б все деньги свои промотал у цыган,

Я б ночами гулял, золотое вино лил рекою в стакан.

Ах, если было бы можно, я б всю душу свою промотал у цыган.

Я бы пел у костра и под бубена звон там с цыганкой плясал,

Я бы звёзды ловил, что упали с небес, и в костёр их бросал.

И какой-нибудь цыган, уставший до слёз по любви тосковать,

Научил бы меня с перебором, как он, на гитаре играть.

Припев:

Нет без степи тишины, искры пламени нужны, а мне — боль моя.

Пусть болит моя душа, потихоньку, не спеша, сердце выточит.

Пусть бередит, ворожит, а ты пляши, цыган, пляши, рвётся ниточка, жизни ниточка.

И среди пляски той я бы голову вдруг на руки уронил,

Задохнулся б от слёз, и что было со мной, я б навек позабыл.

Запестрели бы платья, зазвенели мониста, я б обнял чей-то стан…

Ах, если было бы можно, я б всю жизнь свою промотал у цыган.

Запестрели бы платья, зазвенели мониста, я б обнял чей-то стан…

Ах, если было бы можно, я б все деньги свою промотал у цыган.

Сердцу горячо — как жить?

Смуглое плечо позовёт за собой в табор на ножи.

Где, кому ты гадаешь, степная дочь, вечно пьяная солнцем, хмельная в дождь?

Хороводит лугами сестрёнка твоя — заря, а костры горят, горят.

Припев:

Ветер тополь раскачал, да расцвечены в ночах плечи смуглые.

Ярко вспыхнет береста, где ж ты, огненная?

Стань мне подругою.

Ночь, прошу, не бей кнутом, не забыть вовек потом муки смертные,

Не забыть кибиток скрип да как порвались от тоски струны верные, струны верные.

Ах, якщо було би можна, я б все життя своє промотав у циган,

Ах, якщо було би можна, я б усі гроші свої промотав у циган,

Я ночами гуляв, золоте вино лив річкою в склянку.

Ах, якщо було б можна, я б всю душу свою промотав у циган.

Я би співав біля вогнища і під бубна дзвін там із циганкою танцював,

Я зірки ловив, що впали з небес, і багаття їх кидав.

І якийсь циган, що втомився до сліз по любові тужити,

Навчив би мене з перебором, як він, на гітарі грати.

Приспів:

Ні без степу тиші, іскри полум'я потрібні, а мені біль мій.

Нехай болить моя душа, потихеньку, не поспішаючи, серце виточить.

Нехай бередить, ворожить, а ти пляшки, циган, пляші, рветься ниточка, життя ниточка.

І серед танці тієї я би голову раптом на руки впустив,

Задохнувся б від сліз, і що було зі мною, я б навік забув.

Зарясніли би сукні, задзвеніли моніста, я обійняв чийсь стан...

Ах, якщо було би можна, я все життя своє промотав у циган.

Зарясніли би сукні, задзвеніли моніста, я обійняв чийсь стан...

Ах, якщо було би можна, я б усі гроші свою промотав у циган.

Серцю гаряче— як жити?

Смагляве плече покличе за собою в лагер на ножі.

Де, кому ти гадаєш, степова донька, вічно п'яна сонцем, хмільна дощ?

Хороводить луками сестричка твоя — зоря, а багаття горять, горять.

Приспів:

Вітер тополя розхитав, і розцвічені в ночах плечі смагляві.

Яскраво спалахне береста, де ж ти, вогненна?

Стань мені подругою.

Ніч, прошу, не бий батогом, не забути повік потім муки смертні,

Не забути кибиток скрип і як порвалися від туги струни вірні, струни вірні.