Долгая дорога лета - Александр Розенбаум

Снится иногда долг__ая дорога лета,

Зной палящий над колонной, что идет из гетто.

Бабушка моя прижимает к сердцу внука,

А в глазах ее любовь и мука.

Крики, стон, вопли, вой…

Ой-е-ей-е-ей-е-_-ей.

Ой-е-ей-е-ей-е-_-ей.

Души, как тела, покричат и отболеют.

Все проходит… На свою Голгофу вновь идут евреи.

Вечные жиды ждут от Моисея чуда:

«Господи, скажи: стрелять не будут?!»

Крики, стон, вопли, вой…

Ой-е-ей-е-ей-е-ей…

Девочка, закрыв мамины глаза ладонью,

Ей кричит: «Не бойся, мама, нам не будет больно!..»

Выцвел, пожелтел в памяти моей тот снимок,

Да судьба навеки им гонима…

Крики, стон, вопли, вой…

Ой-е-ей-е-ей-е-ей.

Ой-е-ей-е-ей-е-ей.

Снится иногда долгая дорога лета,

Зной палящий над колонной, что идет из гетто.

Бабушка моя прижимает к сердцу внука,

А в глазах ее любовь и мука.

Сниться іноді довга дорога літа,

Спека палить над колоною, що йде з гетто.

Бабуся моя притискає до серця онука,

А в очах її любов і мука.

Крики, стогін, крики, виття...

Ой-е-е-е-е-е-е.

Ой-е-е-е-е-е-е.

Душі, як тіла, покричать і відболіють.

Все минає… На свою Голгофу знову йдуть євреї.

Вічні жиди чекають від Мойсея дива:

«Господи, скажи: стріляти не будуть?!»

Крики, стогін, крики, виття...

Ой-е-е-е-о-о...

Дівчинка, закривши мамині очі долонею,

Їй кричить: «Не бійся, мамо, нам не буде боляче!..»

Вицвів, пожовтів у пам'яті моїй той знімок,

Так доля навіки їм гоніма...

Крики, стогін, крики, виття...

Ой-е-е-е-є-є-є.

Ой-е-е-е-є-є-є.

Сниться іноді довга дорога літа,

Спека палить над колоною, що йде з гетто.

Бабуся моя притискає до серця онука,

А в очах її любов і мука.