Десять тысяч девятьсот пятьдесят дней - Александр Розенбаум

Как время медленно идёт,

Как быстро пробежит.

О!

как оно, день за днём, у нас крадёт,

Единственную жизнь.

Детский сад и школьный двор,

Институтский коридор,

Трассы снежных, белых гор.

С молодой стоишь женой,

Наливает внук вино

И кончается кино.

Не потеряй себя в пути

И береги друзей

И никогда не открывай в душе бутик,

Где по грабительской цене продают её тепло,

Где душевность тёплых слов превращают в ремесло.

А постучатся в ночь — пустяк.

Накрывай столы гостям

И все грехи тебе простят.

По земле кто-то скачет рысью,

Кто-то просто ползёт по ней.

Тридцать лет — это десять тысяч

девятьсот пятьдесят дней,

Тридцать лет — ты ещё пацан:

Свист в ушах и глаза горят,

Но для матери и отца —

Это значит что всё не зря,

Но для матери и отца —

На земле ты живёшь не зря.

О том, что сделано забудь

И поспеши вперёд.

Подставляй всем ветрам навстречу грудь,

А не наоборот.

Ты судьбу свою возьми,

Флаг победный в небо взвив,

А проиграешь, не реви.

Просто нет, нет успеха без потерь.

Надо очень захотеть

Над самим собой взлететь.

По земле кто-то скачет рысью,

Кто-то просто ползёт по ней.

Тридцать лет — это десять тысяч

девятьсот пятьдесят дней,

Тридцать лет — ты ещё пацан:

Свист в ушах и глаза горят,

Но для матери и отца —

Это значит что всё не зря,

Но для матери и отца —

На земле ты живёшь не зря.

Як час повільно йде,

Як швидко пробіжить.

О!

як воно, день за днем, у нас краде,

Єдине життя.

Дитячий садок та шкільний двір,

Інститутський коридор,

Траси снігових, білих гір.

З молодою стоїш дружиною,

Наливає онук вино

І кінчається кіно.

Не втратий себе в дорозі

І береги друзів

І ніколи не відкривай у душі бутік,

Де за грабіжницькою ціною продають її тепло,

Де душевність теплих слів перетворюють на ремесло.

А постукають вночі — дрібниця.

Накривай столи гостям

І всі гріхи тобі пробачать.

По землі хтось скаче риссю,

Хтось просто повзе по ній.

Тридцять років — це десять тисяч

дев'ятсот п'ятдесят днів,

Тридцять років - ти ще пацан:

Свист у вухах і очі горять,

Але для матері та батька —

Це означає, що все недаремно,

Але для матері та батька —

На землі ти живеш недаремно.

Про те, що зроблено забудь

І поспіши вперед.

Підставляй усім вітрам назустріч груди,

А не навпаки.

Ти долю свою візьми,

Прапор переможний в небо взвивши,

А програєш, не реви.

Просто ні, нема успіху без втрат.

Треба дуже захотіти

Над самим собою злетіти.

По землі хтось скаче риссю,

Хтось просто повзе по ній.

Тридцять років — це десять тисяч

дев'ятсот п'ятдесят днів,

Тридцять років - ти ще пацан:

Свист у вухах і очі горять,

Але для матері та батька —

Це означає, що все недаремно,

Але для матері та батька —

На землі ти живеш недаремно.