Декабристский сон - Александр Розенбаум

Я проснулся вчера не в квартире пустой,

Сладкий сон оказался недлинным.

Зимний ветер свистел за сырою стеной

Алексеевского равелина.

Гулким эхом шаги караульных в ночи

Заунывную песню мне пели,

И дрожал огонёк одинокой свечи

На распахнутых крыльях шинелей.

Припев:

Метелью белою, сапогами по морде нам.

Что же ты сделала со всеми нами, Родина?

Может, не видишь?

Да не слепая ты вроде бы,

Родина, Родина, Родина, Родина…

И уткнувшись в прославленный невский гранит

Лбом горячим, закашлялся криком:

«Сколько наших крестов по России стоит,

Ну, а сколько могил позабытых?!»

Припев:

Метелью белою, сапогами по морде нам.

Что же ты сделала со всеми нами, Родина?

Может, не видишь?

Да не слепая ты вроде бы,

Родина, Родина, Родина, Родина…

Барабанная дробь, и солдаты мои

На плацу зазвенели штыками.

Захлебнувшись в петле, оборвался мотив…

И осталась лишь вечная память…

Припев:

Метелью белою, сапогами по морде нам.

Что же ты сделала со всеми нами, Родина?

Может, не видишь?

Да не слепая ты вроде бы,

Родина, Родина, Родина, Родина…

Я прокинувся вчора не в квартирі порожній,

Солодкий сон виявився коротким.

Зимовий вітер свистів за сирою стіною

Олексіївського равеліну.

Гучною луною кроки вартових у ночі

Тужливу пісню мені співали,

І тремтів вогник самотньої свічки

На розкритих крилах шинелів.

Приспів:

Метелью білою, чоботами по морді нам.

Що ж ти зробила з усіма нами, Батьківщино?

Може, не бачиш?

Так не сліпа ти начебто,

Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина…

І уткнувшись у прославлений невський граніт

Гарячим лобом, закашлявся криком:

«Скільки наших хрестів по Росії коштує,

Ну, а скільки могил забутих?!»

Приспів:

Метелью білою, чоботами по морді нам.

Що ж ти зробила з усіма нами, Батьківщино?

Може, не бачиш?

Так не сліпа ти начебто,

Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина…

Барабанний дріб, і солдати мої

На плацу задзвеніли багнетами.

Захлинувшись у петлі, обірвався мотив.

І залишилася лише вічна пам'ять…

Приспів:

Метелью білою, чоботами по морді нам.

Що ж ти зробила з усіма нами, Батьківщино?

Може, не бачиш?

Так не сліпа ти начебто,

Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина…