Дагомыс - Александр Розенбаум

На модном пляже в жаркий летний день,

Среди шезлонгов и гальки раскалённой,

Где всё живое тянется к воде,

Я повстречал ту самую девчонку.

Прошло лет десять с той лихой зимы,

Когда мы вместе радовались жизни.

"Придёт разлука, - всем кричали мы, -

Когда на горке нашей рак протяжно свистнет!"

А помнишь, дни летели ураганом, денежки рекой,

И двери в бары, рестораны открывал ногой.

Тачки, шмутки из котона, видеомагнитофоны...

Ух, как было клёво той зимой!

Но вот однажды утром к папе в трест

Зашли два дяди в сереньких костюмах.

Как оказалось - ОБХСС,

Всё было тихо, всё без пыли и без шума.

И мой пахан в "столыпине" глухом

Поехал в край, где жизнь прожить не жалко,

А мне оставил свой роскошный дом,

Поделенный судом на коммуналки.

А дни летели ураганом, денежки рекой,

И двери в бары, рестораны открывал ногой.

Тачки, шмутки из котона, видеомагнитофоны...

Ух, как было клёво той зимой!

Моя маманя не перенесла

Конца своей крутой карьеры светской дамы

И в ту же осень от соседа понесла,

О чём я бате дал на зону телеграмму.

Узнав об этом, папа крайне возбудил

Свой пьяный мозг и начал дело о разводе.

Его шофёр - подлец и жулик Никодим -

Забрал всё то, что мама прятала в комоде.

А дни летели ураганом, денежки рекой,

И двери в бары, рестораны открывал ногой.

Тачки, шмутки из котона, видеомагнитофоны...

Ух, как было клёво той зимой!

И вот мы, как тогда, идём к воде.

Я весь "козырный", как положено мужчине.

Но только вот в костюм динамовский одет,

Она в прикиде фирмы "Серджио Таччини".

А дни летели ураганом, денежки рекой,

И двери в бары, рестораны открывал ногой.

Тачки, шмутки из котона, видеомагнитофоны.

Ух, как было клёво той зимой!

Тачки, шмутки из котона, видеомагнитофоны

Всё забрали дяденьки с собой!

На модному пляжі в спекотний літній день,

Серед шезлонгів та гальки розпеченої,

Де все живе тягнеться до води,

Я зустрів те саме дівчисько.

Минуло років десять із тієї лихої зими,

Коли ми разом раділи життю.

"Прийде розлука, - усім кричали ми, -

Коли на гірці нашої рак протяжно свисне!

А пам'ятаєш, дні летіли ураганом, грошики рікою,

І двері в бари, ресторани відчиняв ногою.

Тачки, шмутки з котону, відеомагнітофони.

Ух, як було кльово тієї зими!

Але одного разу вранці до тата в трест

Зайшли двоє дядьків у сіреньких костюмах.

Як виявилося – ОБХСС,

Все було тихо, без пилу і без шуму.

І мій пахан у "столипіні" глухому

Поїхав у край, де життя прожити не шкода,

А мені залишив свій розкішний будинок,

Поділений судом на комуналки.

А дні летіли ураганом, грошики рікою,

І двері в бари, ресторани відчиняв ногою.

Тачки, шмутки з котону, відеомагнітофони.

Ух, як було кльово тієї зими!

Моя мама не перенесла

Кінця своєї крутої кар'єри світської пані

І тієї ж осені від сусіда понесла,

Про що я батю дав на зону телеграму.

Дізнавшись про це, тато вкрай порушив

Свій п'яний мозок і почав справу про розлучення.

Його шофер - негідник і шахрай Нікодим -

Забрав усе те, що мама ховала у комоді.

А дні летіли ураганом, грошики рікою,

І двері в бари, ресторани відчиняв ногою.

Тачки, шмутки з котону, відеомагнітофони.

Ух, як було кльово тієї зими!

І ось ми, як тоді, йдемо до води.

Я весь "козирний", як належить чоловікові.

Але тільки ось у костюм динамівський одягнений,

Вона у прикиді фірми "Серджіо Таччіні".

А дні летіли ураганом, грошики рікою,

І двері в бари, ресторани відчиняв ногою.

Тачки, шмутки з котону, відеомагнітофони.

Ух, як було кльово тієї зими!

Тачки, шмутки з котону, відеомагнітофони

Усі забрали дядечка з собою!