Ах, как хочется - Александр Розенбаум

Ах, как хочется выйти из образа,

Хлопнуть дверью и дать всем вам вольную.

Под седлом есть два стремени, они оба - "За",

Лишь они успокоят в груди боль мою.

Ах, как хочется стать солнечным зайчиком,

Самого себя ослепить на миг,

Чтобы позавидовали мне зрячие.

В этот миг как раз разорвётся мир.

Ах, как хочется крикнуть: "Здравствуйте!"

Тем, кому это слово дорого, близкое.

Ах, как хочется стать вдруг ласковым

И рассыпаться в ночи нежности искрами...

Ах, как хочется мне чаю крепкого

В ординаторской, с сестричкой фигуристой.

Ничего не прошу, ничего не потребую,

Кроме тёплой тельняшки зимой и курева.

Раз, лишь раз побыть самим собой с тобой.

Побыть самим собой лишь раз.

Побыть самим собой лишь раз.

Посидеть перед псом на корточках,

Посмотреть в глаза его умные, честные.

Ах, как хочется выйти в форточку

На свидание с силой небесною.

Знать бы мне к кому, да пойти бы на исповедь,

Рассказать всё как есть, что судьба со мной сделала.

Ах, как хочется мне руки высвободить

И обнять ими землю прелую.

Раз, лишь раз побыть самим собой с тобой.

Побыть самим собой лишь раз.

Побыть самим собой лишь раз.

Свято верю, что придёт тот день и освободит:

Мое тело из красивой клетки,

Мою душу от засовов крепких,

Мои мысли для любви и света,

Может быть, зимой, а может - летом...

Свято верю - ждёт меня всё это... впереди.

Свято верю - ждёт меня всё это... впереди.

Ах, как хочется выйти из образа,

Хлопнуть дверью и дать всем вам вольную.

Под седлом есть два стремени, они оба - "За",

Лишь они успокоят в груди боль мою.

Ах, как хочется выйти навстречу грозе,

И прожектора на сцене погасить жаркие,

И махнуть стопаря за здоровье друзей,

Своего для их счастья не жалко мне...

Раз, лишь раз побыть самим собой с тобой.

Побыть самим собой лишь раз.

Побыть самим собой лишь раз.

Лишь раз побыть самим собой, лишь раз...

Побыть самим собой с тобой.

Побыть самим собой лишь раз.

Побыть самим собой с тобой.

Побыть самим собой лишь раз.

Побыть самим собой лишь раз...

Ах, як хочеться вийти з образу,

Плеснути дверима і дати всім вам вільну.

Під сідлом є два стремена, вони обидва - "За",

Лише вони заспокоять у грудях мій біль.

Ах, як хочеться стати сонячним зайчиком,

Самого себе засліпити на мить,

Щоб позаздрили мені зрячі.

Цієї миті якраз розірветься світ.

Ах, як хочеться крикнути: "Здрастуйте!"

Тим, кому це слово дороге, близьке.

Ах, як хочеться стати раптом ласкавим

І розсипатися вночі ніжності іскрами...

Ах, як хочеться мені чаю міцного

В ординаторській, із сестричкою фігуристою.

Нічого не прошу, нічого не вимагатиму,

Крім теплої тільняшки взимку та курива.

Раз, лише раз побути самим собою з тобою.

Побути самим собою лише раз.

Побути самим собою лише раз.

Посидіти перед псом навпочіпки,

Подивитися у вічі його розумні, чесні.

Ах, як хочеться вийти у кватирку

На побачення з силою небесною.

Знати б мені до кого, та піти на сповідь,

Розповісти все так, що доля зі мною зробила.

Ах, як хочеться мені руки визволити

І обійняти ними землю прелую.

Раз, лише раз побути самим собою з тобою.

Побути самим собою лише раз.

Побути самим собою лише раз.

Свято вірю, що прийде той день і звільнить:

Моє тіло з гарної клітки,

Мою душу від засувів міцних,

Мої думки для любові та світла,

Може, взимку, а може – влітку...

Свято вірю - чекає на мене все це... попереду.

Свято вірю - чекає на мене все це... попереду.

Ах, як хочеться вийти з образу,

Плеснути дверима і дати всім вам вільну.

Під сідлом є два стремена, вони обидва - "За",

Лише вони заспокоять у грудях мій біль.

Ах, як хочеться вийти назустріч грозі,

І прожектора на сцені погасити жаркі,

І махнути стопаря за здоров'я друзів,

Свого для їхнього щастя мені не шкода...

Раз, лише раз побути самим собою з тобою.

Побути самим собою лише раз.

Побути самим собою лише раз.

Лише раз побути самим собою, лише раз...

Побути самим собою з тобою.

Побути самим собою лише раз.

Побути самим собою з тобою.

Побути самим собою лише раз.

Побути самим собою лише раз...