А может, не было войны... - Александр Розенбаум

А может, не было войны…

И людям всё это приснилось:

Опустошённая земля,

Расстрелы и концлагеря,

Хатынь и братские могилы?

А может, не было войны,

И у отца с рожденья шрамы,

Ни кто от пули не погиб,

И не вставал над миром гриб,

И не боялась гетто мама?

А может, не было войны,

И у станков не спали дети,

И бабы в гиблых деревнях

Не задыхались на полях,

Ложась плечом на стылый ветер?

Люди, одним себя мы кормим хлебом,

Одно на всех дано нам небо,

Одна земля взрастила нас.

Люди, одни на всех у нас тревоги,

Одни пути, одни дороги,

Пусть будет сном и мой рассказ.

Пусть будет сном и мой рассказ…

А может, не было войны?

Не гнали немцев по этапу,

И абажур из кожи — блеф,

А Муссолини — дутый лев,

В Париже не было гестапо?

А может, не было войны?

И «шмайсер" — детская игрушка,

Дневник, залитый кровью ран,

Был не написан Анной Франк,

Берлин не слышал грома пушек?

Люди, одним себя мы кормим хлебом,

Одно на всех дано нам небо,

Одна земля взрастила нас.

Люди, одни на всех у нас тревоги,

Одни пути, одни дороги,

Пусть будет сном и мой рассказ.

Пусть будет сном и мой рассказ…

А может, не было войны,

И мир её себе придумал?

…Но почему же старики

Так плачут в мае от тоски?

-

Однажды ночью я подумал.

…А может, не было войны,

И людям всё это приснилось?..

А може, не було війни...

І людям все це наснилося:

Спустошена земля,

Розстріли та концтабори,

Хатинь та братські могили?

А може, не було війни,

І у батька з народження шрами,

Ніхто від кулі не загинув,

І не вставав над світом гриб,

І не боялася гетто мама?

А може, не було війни,

І у верстатів не спали діти,

І баби в гиблих селах

Не задихалися на полях,

Лягаючи плечем на застиглий вітер?

Люди, одним себе ми кормимо хлібом,

Одне на всіх дано нам небо,

Одна земля виростила нас.

Люди, одні на всіх у нас тривоги,

Одні шляхи, одні дороги,

Нехай буде сном і моя розповідь.

Нехай буде сном і моя розповідь…

А може, не було війни?

Не гнали німців по етапу,

І абажур зі шкіри — блеф,

А Муссоліні — дутий лев,

У Парижі не було гестапо?

А може, не було війни?

І «шмайсер» - дитяча іграшка,

Щоденник, залитий кров'ю ран,

Був не написаний Ганною Франк,

Берлін не чув грому гармат?

Люди, одним себе ми кормимо хлібом,

Одне на всіх дано нам небо,

Одна земля виростила нас.

Люди, одні на всіх у нас тривоги,

Одні шляхи, одні дороги,

Нехай буде сном і моя розповідь.

Нехай буде сном і моя розповідь…

А може, не було війни,

І світ її собі придумав?

…Але чому ж старі люди

То плачуть у травні від суми?

-

Якось уночі я подумав.

…А може, не було війни,

І людям все це наснилося?..