За чужую печаль и за чьё-то незваное детство… - Александр Галич

За чужую печаль

и за чье-то незваное детство

нам воздастся огнем и мечом

и позором вранья.

Возвращается боль,

потому что ей некуда деться,

возвращается вечером ветер

на круги своя.

Мы со сцены ушли,

но еще продолжается действо,

наши роли суфлер дочитает,

ухмылку тая.

Возвращается вечером ветер

на круги своя,

возвращается боль,

потому что ей некуда деться.

Мы проспали беду,

промотали чужое наследство,

жизнь подходит к концу,

и опять начинается детство,

пахнет мокрой травой

и махорочным дымом жилья,

продолжается действо без нас,

продолжается действо,

возвращается боль,

потому что ей некуда деться,

возвращается вечером ветер

на круги своя.

За чужий сум

і за чиєсь непрохане дитинство

нам віддасться вогнем і мечем

і ганьбою брехні.

Повертається біль,

бо їй нікуди подітися,

повертається увечері вітер

на круги своя.

Ми зі сцени пішли,

але ще продовжується дійство,

наші ролі суфлер дочитає,

усмішку таючи.

Повертається увечері вітер

на круги своя,

повертається біль,

бо їй нікуди подітися.

Ми проспали лихо,

промотали чужу спадщину,

життя підходить до кінця,

і знову починається дитинство,

пахне мокрою травою

і махорочним димом житла,

продовжується дійство без нас,

продовжується дійство,

повертається біль,

бо їй нікуди подітися,

повертається увечері вітер

на круги своя.