E Adesso La Pubblicita - Claudio Baglioni

Tu dietro un vetro guardi fuori

Lungo il luccichio dei marciapiedi

E la gente si è dissolta nella sera…

Tua madre altezza media sogni medi

Che sbatte gli occhi da cammello

E non si è rassegnata e neanche spera…

Un cespuglio di spini tuo fratello

Che pensa sulle unghie delle dita

Appitonato con un’aria da bollito…

Tuo padre mani da operaio a vita

Che ride e gli si spacca il viso

Impallidito di tv…

Tu fretta di vivere qualcosa

E ogni cosa è già un ricordo liso

E adesso la pubblicità…

Tu e le tue voglie imbottigliate

Occhi come buchi della chiave

E un’ansia indolenzita sotto neve bianca…

Tuo padre aspetta sempre qualche nave

Funambolo sul filo del passato

E cena insieme a una bistecca stanca…

Tuo fratello è un grammofono scassato

Un fiume di pensieri in fuga

Si specchia in un cucchiaio e fa una bocca storta…

Tua madre si rammenda qualche ruga

E una domanda di dolcezza

Che porta in tavola e va via…

Tu nascosta in fondo a un’amarezza

A far finta che il mondo sia un bel posto

E adesso la pubblicità…

Ma che giorno è tutti i giorni

Ed una sera ogni sera

E questa sera come le altre

Che si siede accanto

E non c'è niente che ritorni

Niente allegria e nessun cerino

Per dare fuoco a tutto quanto…

Tu in quella schienuccia di uccellino

Che si curva e si vedono gli affanni

Dei tuoi domani e dei tuoi pochi anni…

Tuo padre si strofina le mascelle

Come impanate nella barba

Una sigaretta in mezzo ai denti e lui ci parla intorno…

Tua madre che si sveglia a strappi e scuote

Tutta la polvere di un giorno

Senza persone e novità…

Tuo fratello scemo che dà uno spintone

Al tuo cuore rovesciato come tasche vuote

E adesso la pubblicità…

Oggi è quasi un secolo di noia

E che si fa domani e dopo

E poi nei prossimi vent’anni

Figli di speranze

Per un attimo di gioia

Nella città di antenne e cielo

E luci grigie delle stanze…

E la notte cade come un telo

A smorzare gli occhi ed i televisori

E tu dietro un vetro guardi fuori…

Ти дивишся за склом

Уздовж блиску тротуарів

А народ ввечері розчинився...

Твоя мама середнього зросту мріє про середній

Блимаючі верблюжі очі

А вона не змирилася і навіть не сподівалася...

Терновий кущ твій брат

Хто думає про нігті

Наповнений кип'яченим повітрям...

Твій батько руками як робітник на все життя

Хто сміється і розбиває обличчя

Блідий телевізор...

Ти поспішаєш щось відчути

І все вже зношений спогад

А тепер реклама...

Ви і ваша пристрасть до пляшок

Очі, як ключові отвори

І болить тривога під білим снігом...

Твій батько завжди чекає на якийсь корабель

Канатоходець на краю минулого

І вечеря з втомленим стейком...

Твій брат побитий патефон

Річка думок на бігу

Він у ложці дзеркально відбивається і робить кривий рот...

Твоя мама виправляє деякі зморшки

І питання солодощі

Яку він підносить до столу і йде геть...

Ти сховався на дні гіркоти

Удавати, що світ прекрасне місце

А тепер реклама...

Але який це день кожен день

І щовечора одну ніч

І цей вечір, як і інші

Хто сидить поруч

І нічого не повертається

Ні веселощів, ні збігу

Щоб все підпалити...

Ти на спині цієї маленької пташки

Це нахиляється, і ви бачите біди

Про твій завтрашній день і кілька твоїх років...

Твій батько тре щелепи

Як хліб у бороді

Сигарета між зубами і він розмовляє навколо нас...

Твоя мати, яка прокидається від сліз і трясеться

Весь пил дня

Без людей і новин...

Твій дурний брат штовхає

Щоб ваше серце вивернулося навиворіт, як порожні кишені

А тепер реклама...

Сьогодні майже століття нудьги

І що робиться завтра і після

А потім протягом наступних двадцяти років

Діти надій

За мить радості

У місті антен і неба

І сірі вогні в кімнатах...

А ніч спадає, як полотно

Щоб заглушити очі і телевізори

А за склом дивишся...