Quei Due - Claudio Baglioni

non?

niente

e tutto sta in quel niente

e tutto sembra uguale a sempre

intanto i due l?

accanto

sono quasi al conto

lui non parla tanto e spiega

come un maschio alla deriva

con il raschio che gli annega

gi?

nella saliva

lei ha un’aria persa

da uscita di scuola

e ogni tanto si versa

una mezza parola

lui si sofferma

a guardare l’orario

ma la vita ferma

su un altro binario

cuore e amore

qui non fanno rima

non?

come un quiz

e quella giusta?

l’ultima risposta

non la prima

lei che fa una faccia apposta

e sbraccia nella luce brutta

che si butta sul vestito

che la tocca tutta

lui con la ruga

di quando?

un po' tardi

la linea di fuga

di tutti?

suoi sguardi

lei?

gi?

quell’altra

che ha la stessa voce

ma un po' meno scaltra

e un po' pi?

feroce

lui vede s?

dentro un riflesso

lei che non c'?

sempre pi?

spesso

ma che cosa?

mai

?

splendore per pochi angeli

?

dolore per tanti diavoli

e per gli uomini?

amore

specchio degli dei

che a sorprendersi l?

d?

i brividi

fino a prendersi graffi e lividi

ed arrendersi come quei due

e sono aghi di pino

al vento che ha soffiato su un momento

per buttarli l?

vicino

e illuderli di aver volato

lui ha un sorriso pi?

smagliato

e si specchia e taglia

strade di tovaglia

e quella storia vecchia

che gi?

impaglia

lei che s’appoggia

e si riempie il seno

e su guance di pioggia

occhi d’arcobaleno

lui l’accarezza

col dorso di una mano

e quanta bellezza

che cade lontano

lei a mento in su e un lato solo

lui a testa in gi?

caduto in volo

ma che cosa?

mai

?

un rumore di quanti battiti

?

un rancore di troppi fremiti

e per tutti?

l’amore

favola da eroi

che pretendersi l??

da stupidi

per nascondersi poi da pavidi

e perdersi come quei due

non?

niente

e tutto sta in quel niente

e tutto sembra come sempre

non?

niente

e intanto i due l?

accanto

sono al conto

ma che cosa?

mai

?

il bagliore di alcuni attimi

?

l’errore di mille secoli

e per sempre?

l’amore

amore e muore prima o poi

con lo svendersi il cuore e l’anima

con lo spendersi ogni lacrima

e rendersi conto che siamo noi

quei due

ні?

нічого

і все в цьому ніщо

і все виглядає як завжди

тим часом, два л?

поруч з

Я майже на рахунку

він мало говорить і пояснює

як чоловік на самоті

з шкряпом, що топить його

вже

в слині

вона виглядає втраченою

поза школою

і час від часу ллється

півслова

він затримується

подивитися розклад

але життя зупиняється

на іншій доріжці

серце і любов

тут вони не римуються

ні?

як вікторина

а правильний?

остання відповідь

не перший

вона навмисне кривиться

і махнув у потворному світлі

що накинуто на сукню

що зачіпає все це

його зі зморшкою

скажи коли?

трохи пізно

лінія польоту

з всіх?

його вигляд

вона?

вже

інші

у кого такий же голос

але трохи менш хитрий

і ще трохи?

лютий

він бачить s?

всередині відображення

вона якої нема?

більше і більше?

часто

але що?

ніколи

?

пишність для кількох ангелів

?

біль для стількох дияволів

а для чоловіків?

любов

дзеркало богів

чого там дивуватися?

d?

озноб

аж до подряпин і синців

і здайся, як ці двоє

а вони соснові голки

до вітру, що подув на мить

кинути їх туди?

біля

і обманювати їх, що ти полетів

він більше посміхається?

потертий

і дзеркала і порізи

вулиці скатертини

і та стара історія

що вже?

солома

вона, яка схиляється

і наповнює її груди

і на дощових щоках

райдужні очі

він пестить її

тильною стороною однієї руки

а скільки краси

відпадання

її підборіддя вгору і тільки з одного боку

його догори ногами?

впав у польоті

але що?

ніколи

?

шум скільки ударів

?

образа на занадто багато гострих відчуттів

і для всіх?

кохання

казка героїв

чого там очікувати?

дурний

сховатися від страхітливих

і заблукати, як ці двоє

ні?

нічого

і все в цьому ніщо

і все виглядає як завжди

ні?

нічого

а тим часом два л?

поруч з

Я на рахунку

але що?

ніколи

?

сяйво кількох миттєвостей

?

помилка тисячі століть

і назавжди?

кохання

любить і рано чи пізно помирає

з продажем серця і душі

з кожною витраченою сльозою

і зрозуміти, що це ми

ці двоє