Тайны странствий - Гран-Куражъ

Нет покоя -

Вновь корабль рассвета ждёт.

Слышу море -

В путь далёкий душа зовёт…

Что укрыто на дне?

Что таит новый свет?

Тайны странствий и древних легенд

Открываются мне…

Будут волны и туман,

Скалы-миражи вдали,

И бескрайний океан,

Бури на краю земли.

Может утро подарит нам штиль,

Ночью лунной будем в пути,

Не отступим от целей своих!

В песнях древних,

Что веками поют ветра,

И в легендах

Смог услышать я тайный знак.

Словно призрачный сон,

Сорван тайны покров.

И сокровищ дурманящий звон

В путь зовёт вглубь веков…

Будет впереди земля?

Или всё простой обман?

Может путь проделан зря,

И вокруг лишь океан?

Может, утро подарит нам штиль,

Ночью лунной будем в пути,

Не отступим от целей своих!

И плачет волна о тех,

Кто берег найти не успел.

И в скорбной печали на дно ушли

Разбитые в шторм корабли.

В безмолвном забвении спят

Погибшие в бурях и льдах,

Их души, хранившие свет мечты,

Над волнами тихо летят...

Тайна странствий –

Сила духа, чтоб сделать шаг

И не сдаться,

И не видеть пути назад…

Даже в бездне ночей

Постигать глубину,

Среди прожитых и новых дней

Видеть цель лишь одну.

Где-то впереди земля –

Где-то – тайны свет во тьме.

Что скрывает океан

В бесконечной глубине?

Сквозь века вновь звучат голоса

Древних странников песен слова:

Не сдаваться!

Поднять паруса!

И попутными будут ветра,

Ведь так было и будет всегда!

Немає спокою -

Знову корабель світанку чекає.

Чую море -

У шлях далекий душа кличе.

Що вкрите на дні?

Що таїть нове світло?

Таємниці мандрівок та давніх легенд

Відкриваються мені.

Будуть хвилі та туман,

Скелі-міражі вдалині,

І безкрайній океан,

Бурі на краю землі.

Може ранок подарує нам штиль,

Вночі місячною будемо в дорозі,

Не відступимо від цілей своїх!

У піснях стародавніх,

Що століттями співають вітри,

І в легендах

Зміг я почути таємний знак.

Немов примарний сон,

Зірвано таємниці покрив.

І скарбів дурманливий дзвін

В дорогу кличе в глибину століть.

Буде попереду земля?

Чи все простий обман?

Може шлях пройшов даремно,

І довкола лише океан?

Може, ранок подарує нам штиль,

Вночі місячною будемо в дорозі,

Не відступимо від цілей своїх!

І плаче хвиля про тих,

Хтось берег знайти не встиг.

І в скорботній печалі на дно пішли

Розбиті у шторм кораблі.

У безмовному забутті сплять

Загиблі у бурях та льодах,

Їхні душі, що зберігали світло мрії,

Над хвилями тихо летять.

Таємниця мандрівок

Сила духу, щоб зробити крок

І не здатися,

І не бачити шляхи назад…

Навіть у безодні ночей

Осягати глибину,

Серед прожитих та нових днів

Бачити мету лише одну.

Десь попереду земля –

Десь – таємниці світло у пітьмі.

Що приховує океан

У нескінченній глибині?

Крізь століття знову звучать голоси

Стародавніх мандрівників пісень слова:

Не здаватися!

Підняти вітрила!

І попутними будуть вітри,

Адже так було завжди!