Давайте прощаться, друзья - Юрий Визбор

Давайте прощаться, друзья…

Немного устала гитара,

Ее благородная тара

Полна нашей болью до дна.

За все расплатившись сполна,

Расходимся мы понемногу,

И дальняя наша дорога

Уже за спиною видна, уже за спиною видна.

Давайте прощаться, друзья…

Кто знает — представится ль случай,

Чтоб без суеты неминучей

В глаза поглядеть не скользя?

Такая уж даль позвала,

Где истина неугасима,

А фальш уже невыносима,

Такая уж песня пришла…

Давайте прощаться, друзья,

Чтоб к этому не возвращаться,

Зовут нас к себе домочадцы,

Чтоб вновь собралась вся семья,

Но, даже дожив до седин,

Мы гоним с усмешкою осень:

«Мадам, мне всего сорок восемь,

А вам — уже двадцать один…»

Давайте прощаться, друзья…

29−30 мая 1980

Давайте прощатися, друзі…

Трохи втомилася гітара,

Її благородна тара

Повна нашим болем до дна.

За все розплатившись сповна,

Розходимося ми потроху,

І далека наша дорога

Вже за спиною видно, вже за спиною видно.

Давайте прощатися, друзі…

Хто знає — представиться випадок,

Щоб без суєти неминучої

В очі подивитися не ковзаючи?

Така вже далечінь покликала,

Де істина невгасима,

А фальш вже нестерпна,

Така вже пісня прийшла…

Давайте прощатися, друзі,

Щоб до цього не повертатися,

Кличуть нас до себе домочадці,

Щоб знову зібралася вся сім'я,

Але, навіть доживши до сивини,

Ми гонимо з посмішкою осінь:

«Мадам, мені всього сорок вісім,

А вам — уже двадцять один...»

Давайте прощатися, друзі…

29-30 травня 1980